На Перечинщині залізнична зупинка у жахливому стані

У мікрорайоні Перечина – Яслище є залізнична зупинка «Ворочево». Вона у жахливому стані. Зупиняються тут приміські поїзди для висадки і посадки пасажирів протягом багатьох років. Шановні читачі, запевняю вас, що до занедбаного стану зупинки не причетна ані залізниця, ані Президент України, ані депутати – міської та Верховної Ради України. Це діло рук самих пасажирів, які не знають мудрі українські приказки: «Як собі постелиш, так і виспишся», «Не плюй у криницю, бо з неї ще доведеться напитися».

Біла арочна будівля привертає увагу. Збудована понад сто років тому. На фасаді є вивіска з назвою зупинки – «Ворочево». Пасажири, які очікують електричку в напрямку Ужгорода чи Березного, Сянок, у негоду не мають де сховатися. Крісла для сидінь знищені, на одних залишився лише каркас, дерев’яні сидіння вирвані з коренем. Зала для очікувань смердить сечею, на підлозі валяються недопалки, пляшки з-під алкогольних напоїв, вікна замуровані.

Кореспонденту «Карпатського об’єктива» вдалося розшукати людину, яка працювала тут касиром у радянські часи. Ось що розповіла Ірина Гирявець:

– Касиркою пропрацювала тут років десять. З напарницею підмітали у залі очікувань, мили підлогу, на території зупинки підтримували порядок. Взимку в залі було тепло – розпалювали вогонь у пічці. Знаєте, є люди, яким на все наплювати: хоче сикати – сикає, де йому заманеться і не дивиться, що це зупинка, місце загального користування і йому наступного разу доведеться прийти у цей сморід. Вікна замурували, бо, очікуючи електричку, не можна було дихати – такий сморід йшов із колишньої зали очікувань.

Не можу стримати емоцій. Напишу від імені них: «Ми, пасажири, загадимо все довкола, а влада, волонтери, громадські діячі нехай прибирають за нами, бо ми – свині, культури у нас нуль, але всіх хаяти знаємо і вміємо».

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора