Мінеральні води Закарпаття – його безцінний скарб

Геологічні особливості Карпат зумовили складний і різноманітний хімічний склад місцевих мінеральних вод, що дає можливість їх широко застосувати. Саме завдяки своїм лікувальним та столовим властивостям закарпатські мінеральні води відомі далеко за межами України.

Багато мінеральних вод Закарпаття є унікальними. І за своїми властивостями вони не тільки не поступаються, а часто навіть перевершують популярні води Кавказу, Франції, Польщі та Чехії. Вони мають виражену терапевтичну дію при лікуванні, профілактиці захворювань органів шлунково-кишкового тракту, опорно-рухової і нервової системи, кровообігу. Можуть успішно застосовуватися при запальних захворюваннях стравоходу, хронічних гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічних гепатитах, холециститах, дискінезіях жовчовивідних шляхів, жовчнокам’яної хвороби, хронічних панкреатитах, хронічних ентеритах і колітах.

Днями під час презентації свого наукового дослідження «Мінеральні води Закарпаття» у прес-центрі Закарпатської ОДА власні думки на цю тематику озвучила і відома дослідниця мінеральних вод, к. г.-м. н. Слава Білак. Представляючи авторку монографії, директор департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської облдержадміністрації Сергій Рішко зазначив: «Я сьогодні хочу поділитися із усіма приємною новиною – вийшла друком унікальна праця «Мінеральні води Закарпаття», де описані 382 водопрояви мінеральних вод нашого краю за авторства відомого науковця і дослідниці мінеральних вод Закарпаття Слави Петрівни Білак. Ця книжка стане одним із інструментів популяризації нашого краю, його унікальних мінеральних джерел та рекреаційного потенціалу Закарпаття».

Слава Петрівна, презентуючи свою наукову працю, наголосила на тому, що навряд чи знайдеться на нашій планеті ще один такий куточок землі, який би мав такі комфортні умови для проживання людини:

– Ми маємо унікальні природні ресурси – гори, ліси і, звичайно, мінеральні води. Не я перша почала вивчати цю тему. До мене вже багато вчених досліджували цю проблематику. Зокрема, перша згадка про дослідження мінеральних вод Закарпаття датується ще XV ст. (1463 р.). У середині XVІ ст. вчений Г. Вернер описав солоні джерела і озера Марамарошського комітату (сучасний Рахівський район), які вже у той час використовувалися для лікування. У 1887 році світ побачила монографія І. Болемана, у якій автор описав найбільш відомі родовища мінеральних вод, в тому числі і 13 родовищ Закарпаття, та рекомендації з їх лікувального застосування. У 1935 році Ф. Візнер також видав свою працю, де класифікував мінеральні води за газовим складом і мікроелементами, а також наніс на карту близько 200 водопроявів мінеральних вод. Починаючи з 1946 року, вивченням мінеральних вод Закарпаття приділяли увагу наукові та навчально-наукові інституції Радянського Союзу. У 1965 році була створена Ужгородська філія Одеського інституту курортології, де почалося серйозне вивчення тематики мінеральних вод та їхнього впливу на здоров’я людини.

Як відомо, більшість мінеральних вод Закарпаття – це мінеральні джерела. Приблизно 80% із них знаходяться у гірській частині Закарпаття. Сьогодні закарпатські мінеральні води відіграють дуже важливу роль у лікуванні різних хвороб, адже кожен мікроелемент у такій воді є біологічно активним і впливає на організм хворого.

Свого часу доцент Ужгородського національного університету, заслужений лікар України Петро Добра, який багато років працював лікарем (у тому числі і головним) у різних санаторіях Закарпаття, а також директором об’єднання «Закарпаткурорт» та директором представництва ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» у Закарпатській області, констатував, що «Закарпатська область має унікальні й різноманітні мінеральні води. Кожна лікувальна вода має такі мікроелементи, які впливають на певні функції того чи іншого органу.

Відомими є мінеральні води Свалявщини. Так, до слабомінеральних вод належать усі види «Лужанської», вона має від 3 до 5 г солей, така вода дбайливо впливає на людський організм і легко виводиться, створюючи хороший лікувальний ефект. «Поляна купель» належить до вод середньої мінералізації, адже має 8–9 г солей на 1 літр води. Її часто призначають при лікуванні шлунково-кишкового тракту. На Свалявщині також є «Поляна квасова». Вона належить до вод із підвищеною кількістю солей – від 9 до 12 г на літр. Загалом усі води Свалявського району найкраще допомагають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту з підвищеною секреторною функцією шлунка (підвищеною кислотністю).

На Хустщині є мінеральна вода «Шаянська», яка належить до вод середньої мінералізації, вона ефективна при лікуванні захворювань печінки і жовчовивідних шляхів, оскільки у ній є магній.

У санаторії «Гірська Тиса» у Рахівському районі використовується миш’яковисто-радонова мінеральна вода. Води Гірської Тиси широко використовуються для лікування пацієнтів із захворюванням опорно-рухового апарату.

У санаторії «Синяк» Мукачівського району мінеральна вода має у своєму складі велику кількість сірководню, який також використовується для лікування захворювань опорно-рухового апарату.

У нас є надзвичайні залізовмісні мінеральні води, якими багатий Міжгірський район, але там доволі складно із забезпеченням інфраструктури. У селі Келечин є свердловини, з яких постійно тече вода з великою кількістю заліза – потічок із водою весь червоний. Соймівська мінеральна вода теж має залізо у своєму складі.

Представник ДП санаторію «Шаян» Степан Жук також поділився своєю думкою з цього приводу, акцентуючи увагу на популяризації вод Хустського району: «Цілющі джерела Марамороша були відомі з давніх часів. Так, перші повідомлення про мінеральні джерела на південно-східній околиці с. Вишково з’явилися ще з 1753 року. Відомо також, що в 1818 році на базі вуглецевокислих гідрокарбонатних залізовмісних мінеральних вод була створена одна з найстаріших і відомих купелей Мараморошської жупи – «Замкова купіль». Шаянська мінеральна вода відома завдяки родовищам вуглекислих мінеральних вод (зокрема, свердловинам № 4 та № 242), аналогів яким в Україні не існує. За складом шаянські мінеральні води є вуглекислими, крем’янистими, гідрокарбонатно-натрієвими. Вони насичені кальцієм, залізом, магнієм і літієм. Через наявність метакремнієвої кислоти їх прирівнюють до мінеральних вод відомого вірменського курорту «Діліжан», а за кількістю гідрокарбонатів вони не поступаються водам «Есентукі», «Боржомі» та «Віші-селестон». Шаянські мінеральні води застосовують при захворюваннях шлунку та підшлункової залози (гастрит, коліт, виразка, панкреатит), печінки, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів (хронічний гепатит, холецистит), порушеннях обміну речовин (цукровий діабет, ожиріння), патології сечостатевої системи (хронічний пієлонефрит, цистит, сечокам’яна хвороба), при інтоксикації».

Можемо зробити певний висновок і за результатами невеликого соціологічного опитування у соціальній мережі Facebook, яке, звичайно, не є репрезентативним. Ми з’ясували, що найпопулярнішими закарпатськими мінеральними водами є «Лужанська 7» – 26%, «Шаянська» – 25%, «Лужанська» – 23%, «Плосківська» – 8%, «Поляна квасова» – 5%, «Поляна купель» – 4%, «Свалявська» – 4%, «Деренівська купіль» – 2%, інші води – 3% голосів.

І не забувайте – кількість споживаної води загалом і мінеральної зокрема залежить від клімату, типу роботи, фізичної активності, віку, стану здоров’я та інших факторів. Тож знайте міру і ставтеся відповідально до споживання мінеральної води.

Юрій КОПИНЕЦЬ