Професорка УжНУ Галина Шумицька стала лауреаткою премії імені Дмитра Нитченка

Нагороду, яку вперше здобула представниця Ужгородського університету, присуджують за оборону й пропаганду українського слова, популяризацію національної літератури і культури загалом

Започатковану 2000 року премію імені Дмитра Нитченка щороку присуджують до дня народження письменника (21 лютого). Заснувала відзнаку родина митця в Австралії та Ліга українських меценатів. За цей час нею нагороджували відомих подвижників на ниві українського мово- і літературознавства, письменників, публіцистів, журналістів, редакторів, видавців. Так, премію здобували знані науковці Микола Мушинка, Павло Гриценко, Іван Ющук, Лариса Масенко, Тарас Кремінь, письменники Микола Сом, Сергій Грабар, Ірен Роздобудько…

Дуже приємно, що 2023 року лауреаткою премії імені Дмитра Нитченка стала докторка філологічних наук, професорка кафедри соціології та соціальної роботи Ужгородського університету, експертка офісу Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин, член Соціолінгвістичної комісії при Міжнародному комітеті славістів Галина Шумицька. Також цьогріч нагороду присуджено поетові-пісняру, театральному та кінодраматургу Ігорю Жуку і громадському діячеві, актору, модераторові на сцені під час Помаранчевої революції, ексміністрові культури, нині – військовику Збройних сил України – Євгенові Нищуку.

Як зауважив свого часу президент Ліги українських меценатів Володимир Загорій, «люди, які одержують премію імені Дмитра Нитченка, справді віддають багато сил обороні українського друкованого слова, популяризації національної літератури, у кожного в цьому розумінні — свій авторитетний послужний список».

Для довідки: Дмитро Нитченко (літературний псевдонім Дмитра Ніценка) — український літературознавець, письменник, мемуарист, редактор, літературний дослідник, педагог, громадський діяч, меценат, що жив і працював у Австралії, куди разом з родиною переїхав 1949 року.

Працював у каменоломнях, на електростанції, у вільний час писав твори рідною мовою, багато з яких після незалежності були перевидані в Україні. Протягом кількох десятиліть працював учителем і директором українських суботніх шкіл у Мельбурні. Викладав, створював програми, інспектував, довівши кількість цих шкіл до 55 з 2000 учнів. Заснував і очолював Літературно-мистецький клуб імені Василя Симоненка. Як член Об’єднання українських письменників «Слово» керував австралійською філією цієї організації. Очолював Українську центральну шкільну раду в Австралії.

Про це інформує Медіацентр УжНУ.