У Перечині відбувся другий аншлаговий концерт закарпатського гурту «Марина і компанія»

Минулої неділі у Перечині відбувся яскравий і незабутній концерт знаного і улюбленого закарпатського етногурту «Марина і компанія». І він став другим цьогоріч. Дев’ятого березня був аншлаг, а 14 грудня – переаншлаг. У великій глядацькій залі Центру культури і дозвілля яблуку ніде було впасти.

На культурно-мистецьку подію прибули шанувальники творчості колективу з міста, сіл Перечинщини та Березнянщини, Ужгорода. В основному прийшли з друзями, рідними, з дітьми. Марина запитала присутніх: «Хто вперше на нашому концерті?» Руки підняла тільки половина. Так, люди «йдуть на Марину» і вдруге, і втретє, аргументуючи тим, що вона наша, закарпатська, співає по-нашому, і це наше таке миле серцю, так любиться і його треба підтримувати, зберігати, щоб було що передати нащадкам.

У залі були люди різного віку: наймолодша дівчинка мала трохи більше року. Коли Марина запитала її: «Скільки тобі рочків?», манюня відповіла: «Білий динь». Оце так шанувальниця! Напевно, замість колискових мама та бабуся співали їй пісні з репертуару гурту «Марина і компанія» та закарпатські народні співанки. Серед глядачів чимало було чоловіків та жінок пенсійного та старшого віку. Квитки подарував їм святий Миколай через рідних дітей. Молодих людей теж було чимало. Підлітки після третьої пісні зірвалися зі своїх місць і попрямували до сцени. Під час усього концерту, а він тривав півтори години, глядачі не стримували емоцій – співали разом з артистами, танцювали, знімали на гаджети, робили селфі. Хороший настрій, позитивні емоції, гарячі оплески вирували у залі увесь вечір. Учасники гурту виконали хіти зі свого репертуару, зокрема «Динь, динь, білий динь», «Баламут», «Яблуні», «В саду гуляла», «Ой на горі білий камінь», «Білий сніг», «Тумани», «Урвалася струна», «Сама п’ю, сама наливаю» та інші. Багатоголоссям звучала невмируща і найбільш упізнавана у світі українська пісня «Червона рута», яку написав Володимир Івасюк.

– Дуже приємно, що ви приходите на наші концерти у натхненному настрої, – похваливши публіку, Марина подякувала усім і кожному. – Як правило, після третьої пісні у нас зал уже не сидить, а стоїть, і танцює. Хочу, щоб цього недільного вечора ви відволіклися від буденності, від жорстокого сьогодення, в якому зараз живемо. Абсолютно відповідаючи за свої слова, як публічна людина скажу вам так: якщо вам хтось скаже: «Не на часі співати, танцювати, не на часі жити», то плюньте му в лице, бо життя у нас одне. Ми не вибирали цей час, у наших дітей є лише одне дитинство, і воно має бути щасливим, наскільки це можливо. У нас з вами є одне життя, і ми маємо жити його зараз. Так як вміємо, так як можемо. Але зараз. Я хочу, щоб ми всі разом поаплодували нашим воїнам, завдяки кому можемо зараз з вами збиратися, – на знак вдячності присутні файно поплескали нашим захисникам. – Збиратися, по-тихеньку радіти життю, адже такі маленькі радості, емоційні радості, не заборонені. У таких випадках кажуть: дохтор приписав. Правда? Додам: оптимізм і хороший настрій допомагають долати будь-які проблеми.

Марина Полончак розповіла, що у репертуарі гурту багато українських та закарпатських народних пісень.

– Для мене фольклор – це не тільки матеріал для репертуару. Це душа мого народу, моїх предків. Мій дідик казав: «Маринко, ниґда не ганьбися говорити по-нашому, ниґда не кажи, ош ти із города, кіть ти із села. Поради дідика сповідую, – поділилася співачка.

Фанати прийшли із плакатами, квітами. Директорка КЗ «Центр культури і дозвілля» Наталія Білець щиро подякувала гурту за подаровані емоції, які у наш нелегкий час, воєнний час, дуже потрібні усім нам і висловила сподівання, що артисти ще не раз завітають до Перечина – будемо чекати і квитки купувати. Віримо, що це буде у мирний час, який в Україні неодмінно настане.

Тетяна ГРИЦИЩУК