«Шалений бригадир» у Берегові – емоційна вистава про життя видатного куруца. Фото, Відео

Учора, у стінах Закарпатського угорського драматичного театру ім. Д. Ійєша, що у місті Берегово був вечір сповнений шалених емоцій – тут відбувся прем’єрний показ вистави «Шалений бригадир». Головним героєм обрали видатного «бригадира» куруців, «вождя угорських селян», борця за правду, свободу та справедливість – Томаша Есе.

Вистава «Шалений бригадир» була задумана та втілена в цікавому жанрі сучасної сцени – емоції та чуттєві, можливо навіть провокаційні, монологи в поєднанні з танцювальними номерами. Останні виконали танцівники Закарпатського ансамблю народного танцю.

Вистава створена в рамках відзначення року Ференца Ракоці ІІ, яким проголошений 2019-ий. Зауважимо, що підготували виставу за підтримки Товариства угорської культури Закарпаття (ГО «ТУКЗ – КМКС»), тож його голова, Василь Брензович звернувся до присутніх зі вступною промовою.

«Ми маємо бути дуже щасливі та задоволені цього вечора, адже можемо радіти не тільки першому снігу у перший тиждень зими, а й прийшли подивитися прем’єрний показ чудової вистави з інтригуючою назвою «Шалений бригадир».

100 років тому, після завершення Першої світової війни Європа потерпала від післявоєнної розрухи – відбувся новий розподіл сил. В той час, Берегово немало ні власного театру, ні танцювального колективу. Проте, за цей час ситуацію далося кардинально змінити – сьогодні ми можемо говорити про світову прем’єру постановки. Тому я щиро вдячний всім акторам і танцюристам, режисерам та постановникам за таку чудову роботу», – наголосив Василь Брензович.

Режисер-постановник спектаклю Естер Дьєві-Біро в коментарі «Карпатському об’єктиву» розповіла, що ідея створення такої вистави виникла приблизно рік тому, однак з питанням її реалізації до неї звернулися нещодавно.

«Минулої осені ми думали, що цікаво було б зробити театральну виставу про якусь відому місцеву постать. Тому вибір героя Томаша Есе далеко не випадковий. Всього за місяць Атілла Екк написав текст вистави і ми приступили до роботи. Намагалися створити спектакль, де було б відчутно нашу душу та внутрішні переживання. До постановки ми також ввели хореографічні номери Сільвестра Шікентанца, які він створив для Закарпатського ансамблю народного танцю протягом цього року», – додала пані Естер.

Актори й танцівники театру зуміли душею та тілом перевтілитися в зіграні ними образи. На сцені відчутно було навіть атмосферу того часу – страждання та гнів від поневолення, прагнення до свободи та волі. Все це накрило глядачів з голови до ніг – всі залишилися під сильними враженнями, про що свідчили й гучні оплески, які довго не вщухали!

Тож, якщо ви ще не бачили виставу, то зможете її переглянути найближчим часом – 17 грудня у берегівському театрі, а 22 грудня – у Закарпатському обласному драматичному театрі імені братів Шерегіїв, що в Ужгороді.

Довідка: У 1703-1711 роках закарпатці брали участь у визвольній війні проти Габсбургів. Поштовхом до загального виступу стали події в Березькому комітаті, де незадоволених очолив відважний селянський ватажок, учасник повстання 1697-1698 років Томаш Есе з села Тарпа. Ядро повстанського загону становили селяни з с. Вари Берегівського району і Тарпи (сучасна Угорщина). До них приєдналися загони з Мукачівщини на чолі з Михайлом Папом із Мукачева та Альбертом Кішем із села Баркасова.

На початку червня 1703 року повстанська армія на чолі з Томашом Есе зібралася біля села Довге Угочанського комітату, де сподівалася зустріти князя Ференца Ракоці ІІ. Проте 7 червня повстанців тут наздогнало дворянське ополчення на чолі з Шандором Карольї. Зненацька, темної ночі, коли повстанці не чекали, озброєні до зубів ополченці напали на їхній табір. Розпочався кривавий бій. Це була перша битва між повстанцями (куруцами) та прихильниками австрійського імператора (лабанцями), яка відбулася 7 червня 1703 року біля села Довге, на Іршавщині. Сили були нерівними, і повстанське військо, яким керував Томаш Есе, зазнало поразки від урядових військ. Повстанці відступили до села Завадки, куди 16 червня 1703 року прибув з Польщі Ференц Ракоці ІІ.

Вікторія КОПИНЕЦЬ

ВІДЕО: Дмитро МИСЬ