Пенсіонери Ужгорода продають аличу, аби купити хліб та олію

На ринках Закарпаття продають аличу – перші літні сливи.

– Купіть сливки, – благає перехожих жінка років 75-ти в хустці. Зі своїм товаром прилаштувалася на пішохідній зоні перед входом Зеленого ринку на Корятовича в Ужгороді. – Позерайте, які пахливі, м’які, а солодкі – як мед. Попробуйте, – простягає мені сливу.

За літрове відеречко жовтої аличі господиня править десятку, готова віддати і за 8 грн.

– Не знають люди, що алича не лише смачна, а і корисна, помічна при всяких болячках. Можна компот зварити, леквар. Як консервую кабачки, то з п’ять штук додаю в банку слив. Взимку відкриваю, а запах і смак маринованих ананасів, – каже жінка.

Біля готелю «Атлант» повнява засмагла жінка продає червону аличу. Перехожим нахвалює товар, кілограм слив готова віддати за десятку. Але покупці невблаганні.

– Біля нашого будинку цих слив росте сила-силенна, ніхто їх не рве, не збирає, хіба п’янички візьмуть пару штук на закуску, – каже чоловік у солом’яному капелюху з повним пакетом вишень. – Лиш оси та мухи там рояться.

– Думаю: нарву слив, продам, то куплю хоч хліба й олії, бо пенсії не вистачає на харчі, ліки і комуналку. Але слабий базар, бо люди теж не мають грошей. Ця криза доведе нас усіх до ковдів (до жебракування). Навіть не знаю, як далі жити: пенсія мала, а заробити копійку дуже тяжко, – бідкається пенсіонерка. На газеті, простеленій на долівці, лежать чотири кабачки, декілька пучків петрушки та кропу. – Минулого року 40 банок компотів закрила, варення наварила, огірків, помідорів законсервувала, то потім взимку продавала, хоч гроші невеликі вторговувала, але для мене, одинокої, то було добре, а тепер не буду нічого консервувати, бо не мають грошей, аби купити банки, кришки, цукор, оцет.

Жінка просить не фотографувати її.

У багатьох населених пунктах нашого краю алича росте чагарниками. Ранньою весною дерева зацвітають густим сліпучо-білим цвітом. Це хороший медонос, тому для бджіл алича у пошані. Більшість урожаю осипається і гниє на землі. Деколи можна побачити таку картину: замурзані циганчата апетитно смакують стиглими плодами. Дехто збирає плоди і несе на ринок, аби заробити копійку, а дехто із селян збирає в бочку і потім жене самогонку.

– На палинку треба сочні плоди, а ці сливи мало мають соку, тому бабратися з ними не варто, – зауважує старожил Ілько з Іршавщини.

Тетяна Грицищук