Залишилися відрізаними від цивілізації: що робити жителям кількох сіл Ужгородщини далі

На початку минулого тижня до редакції «Карпатського об’єктива» звернулися жителі кількох сіл Ужгородського району у зв’язку із повним припиненням перевезень із їхніх сіл до міста і у зворотному напрямку. Щоденний автобус, який їздив зранку до Ужгорода, а ввечері розвозив людей по домівках, припинив це робити. І жителі сіл Чабанівка, Ірлява, Андріївка та частина смт Середнє (вулиця Грабини).

Фактично жителі цих населених пунктів втратили єдину можливість потрапити у місто Ужгород на роботу чи у власних справах, студенти, школярі та дошкільнята так само вже не можуть відвідувати університет, школи чи дитячі садочки, куди їх щоденно відводили батьки, рухаючись у напрямку роботи.

Жителі цих сіл скаржаться і просять про допомогу. Так, Скаканді Василь – житель села Андріївка зазначив: «З понеділка, 6 травня припинилося перевезення з нашого села до Ужгорода. Перевізник нам сказав, що вже не буде здійснювати перевезення у нашому напрямку, адже у автобусі їдуть кілька пасажирів, і для нього це не є рентабельно. І це в робочі дні. А про вихідні і мови немає. Що нам робити далі?»

Односельчанка пана Василя – Чорнак Анна, коментуючи цю ситуацію, емоційно зауважила: «На єдиному маршруті «Чабанівка-Ужгород» із початку цього року зняли обідній рейс, потім зняли рейс у вихідні – «субота-неділя», а зараз повністю сполучення відрізали. Про справжні причини я не можу говорити, бо не знаю. Але чула від людей, що завершився договір у перевізника, говорили і про інші причини. Знаєте, як кажуть – скільки людей, стільки й думок. Але зараз ми відрізані від світу. І це у ХХІ столітті! Скажеш людям і не повірять! Коли на роботі кажу колегам, що тепер маю пройти 4 кілометри від Андріївки до Середнього – для того, щоб сісти на маршрутку до міста, то вони в шоці. Це ж коли треба встати зранку, щоб потрапити на роботу на 8.00-9.00 годину?

Не хочу нічого поганого говорити, але наша сільська рада у цьому питанні пасивна. Напевно, тому, що не користується послугами перевезення, адже мають власні автомобілі.

Так, ми розуміємо, що це приватний перевізник і також розуміємо те, що повинна бути рентабельність цього рейсу. Ніби була нормальна ціна – трохи більше 25 грн від Андріївки до Ужгорода. Я їжджу щодня, сама бачила, у якому стані був і сам транспорт і пасажиропотік. І скажу вам, що автобус проїжджав через смт Середнє і половина пасажирів сідали ще тут.

Працівники сільської ради стверджують, що колись зверталися до районних органів влади з приводу додаткового рейсу для перевезення. А сьогодні я не готова вам сказати, що народні обранці щось зробили чи роблять у цьому питанні.

Зрозумійте нас правильно – ми у відчаї, як нам бути далі? Ми тепер мусимо ходити додатково щодня по 4 кілометри зранку і ввечері. А уявіть собі – у кого маленька дитина, яку забрали із садочка і їдуть із нею додому. Зранку маршрутка виїжджала о 6.15 і поверталася о 17.15. І все – це був єдиний маршрут.

Ні фельдшера в селі, ні садочка, ні школи, ні нормального магазина… Ми не знаємо, як нам бути далі. До наших сільських депутатів звертатися нам немає сенсу. Єдина надія на те, що це питання підніметься у пресі і вирішиться таким чином».

Зі свого боку перевізник Ярослав Стегура зазначив: «Ситуація насправді дуже проста. Згідно з договором я здійснюю пасажирське перевезення у цьому напрямку. Але ви ж самі розумієте, сьогодні ціни на пальне постійно зростають і тому я офіційно звернувся до Ужгородської районної адміністрації у грудні минулого року із проханням розглянути питання фінансової компенсації перевезення. Зрозумійте мене правильно, я зараз щомісячно втрачаю досить значну суму власних коштів. І мені обіцяли вирішити цю проблему, але до сьогодні це питання так і не було розглянуто. Я зустрічався з багатьма чиновниками, пояснював їм цю ситуацію, але, як бачите, позитивних новин немає. Саме тому я вирішив припинити працювати, повідомивши про це відповідні органи місцевої влади.

Я знаю, що вже є приклади, коли рішенням сільської ради за сприяння Ужгородської районної ради виділяються кошти на компенсацію перевезень. Чому не можна і тут так зробити?»

Офіційний коментар надав нам і начальник відділу інфраструктури та житлово-комунального господарства Ужгородської районної державної адміністрації Вячеслав Ярославович Крупнік. Так, пан Вячеслав зазначив: «У жовтні 2014 року з ФОП Ярославом Михайловичем Стегурою було укладено угоду на перевезення пасажирів цього рейсу.

Але на початку поточного року він звернувся до нас із заявою про те, що у зв’язку із зменшенням пасажиропотоку та збитковістю маршруту він просить розірвати договір. Після отримання цієї заяви ми згідно з діючим законодавством маємо право протягом місяця розглядати її і вирішити питання розірвання чи нерозірвання договору перевезення. Ми провели спільну нараду за участі керівництва Ужгородської РДА вже 10 січня цього року, на яку запросили сільського голову с. Ірлява Чорнака Василя Васильовича і ФОП Стегуру Ярослава Михайловича. На цій нараді Стегура заявив, що рейс, який він здійснює згідно з договором, є збитковим і не має достатнього пасажиропотоку. І також заявив: якщо для нього здійснять фінансову компенсацію за перевезення пільгових категорій пасажирів, то він залишиться на цьому маршруті. Це питання було погоджено із ірлявським сільським головою.

І далі ми пішли з цим питанням до голови Ужгородської районної ради. Очільник Ужгородщини, вникнувши у суть проблеми, заявив, що це питання не потребує якихось значних коштів і тому його можна і потрібно вирішити. Після цієї розмови Ярослав Стегура погодився і далі здійснювати перевезення. Але кошти, які згідно з листом сільського голови мають виділятися, виділяються згідно з рішенням сесії районної ради. А цього року була лише одна сесія Ужгородської районної ради – у березні, і там це питання не розглядалося. Залишки від перевиконання районного бюджету не розподілялися. На наступній сесії, яка має відбутися вже найближчим часом, якраз і мають розподілятися ці кошти.

Ми в надії на майбутню сесію райради – це питання гостро не ставили, а от перевізник вирішив піти безкомпромісним шляхом. Він категорично заявив: якщо ситуація рухається у невідомому для нього напрямку, то він припиняє перевезення і буде здійснювати спеціальні перевезення. Напевно, він підписав чи планує підписати з кимось інший договір.

Вже сьогодні ми займаємось цим питанням. Є кілька варіантів виходу із цієї ситуації – маємо маршрути, які рухаються у цьому напрямку і ми просто змінимо їх для того, щоб люди знову мали можливість їздити, або тимчасово призначимо додатковий маршрут – до проведення конкурсу. Ми ж мусимо працювати згідно з 176 Постановою Кабінету Міністрів України, яка визначає порядок пасажирських перевезень на приміських автобусних маршрутах. Перевізника ми знайдемо. Це навіть не обговорюється.

До речі, тепер щодо компенсації. Вже маємо такий приклад. Рішенням оноківської сільської ради та виконкому на ужгородському міському маршруті №15, який так само проводить ФОП Стегура Я.М., здійснюється відповідна компенсація. Тому він і наполягає на тому, щоб і цей маршрут був аналогічно компенсований.

Ярослав Стегура обіцяв сьогодні прийти до районної адміністрації для остаточного вирішення ситуації. Будемо бачити і думати, що робити далі. Ми б хотіли, щоб він продовжував працювати. Але розуміємо, що він приватний перевізник. Тому намагатимемось вийти із цієї ситуації так, щоб всі залишились задоволені».

Отже, як підсумок – маємо різні точки зору. Але це питання має бути вирішено у максимально короткий термін і у конструктивному ключі.

Юрій КОПИНЕЦЬ