Пробація на Закарпатті: альтернативні види покарань для правопорушників

Пробація – новий термін в українському законодавстві. У широкому розумінні – це покарання за злочин без позбавлення волі. Адже ми знаємо, що не кожен, кого суд визнав винним, становить небезпеку для суспільства. Та й таке суворе покарання як позбавлення волі не завжди є ефективним.

Система пробації передбачає роботу з правопорушниками без ізоляції їх від суспільства – надання їм соціальної та психологічної підтримки і допомоги. І, звісно, це нагляд і контроль. Нічого подібного в історії юридичної практики нашої країни раніше не існувало.

Хоча зародилася ця модель служби ще в далекому 1841 році в США. Зародження пробації пов’язують з іменем Джона Огастеса, який взяв на поруки свого першого правопорушника. Діяльність «першого офіцера пробації» суттєво вплинула не тільки на американську систему кримінальної юстиції, але й усього світу.

Про роботу пробації в Україні та в нашому краї зокрема говоримо із начальником філії Державної установи «Центр пробації» у Закарпатській області Віталієм Муралем.

– Пробація – відносно новий термін для українського законодавства. Поясніть, будь ласка, нашим читачам, що він означає та яка мета діяльності органів пробації?

– Пробація (від англ.probation – випробування) – це випробування для осіб, які засуджені за певні види злочинів без позбавлення волі. В законодавстві України це визначення звучить так: пробація – це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі (далі – клієнт пробації), та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.

Мета діяльності органів пробації – гарантування безпеки суспільства (громади) шляхом надання необхідної підтримки та допомоги клієнту пробації із залученням спеціалістів різних служб та організацій, надання суду інформації, що характеризує клієнта, а також здійснення нагляду і контролю, аби уникнути вчинення ним повторних правопорушень.

– Коли було створено службу пробації в Україні та коли її філія з’явилася на Закарпатті?

– Службу пробації було створено у 2017 році шляхом реформування кримінально-виконавчої інспекції (КВІ), яка відповідала за виконання вироків, не пов’язаних із позбавленням волі. Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України спрямовується і координується Міністерством юстиції України. На Закарпатті філія цієї Державної установи була створена 1 червня 2018 року. Штат працівників пробації по нашій області становить 92 особи.

– Як працює пробація?

– Є три види пробації: досудова, наглядова та пенітенціарна.

Досудова – це пробація, щодо осіб, які ще не засуджені та відносно яких є в суді обвинувачення і розглядається їхня справа. Суд виносить рішення скласти досудову доповідь щодо особи. Тому наш працівник збирає певну інформацію та надає характеристику цій особі, а також висновок – який вид покарання для цієї особи доцільно застосувати. В першу чергу: з позбавленням чи без позбавлення волі.

Другий вид пробації – це наглядова. Тобто, виконання покарань без позбавлення волі. Мова йде про покарання у вигляді громадських робіт; виправних; заборона займати певні посади або займатися певною діяльністю; а також контроль за поведінкою осіб, які звільнені з випробуванням (з умовним терміном). Це є найбільша частина наших клієнтів.

А також пенітенціарна пробація – допомога особі, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі. Мова йде про трудове та побутове влаштування за місцем проживання; сприяння в отриманні медичних послуг; допомога в адаптації до життя у громаді.

– Яка різниця між громадськими та виправними роботами?

– Покарання у вигляді громадських робіт полягає у безоплатній праці засудженого на благо суспільства. Іншими словами – це безоплатні суспільно-корисні роботи, які виконуються у вільний від основної роботи чи навчання час, але не більше ніж 4 год. на день. Підстава виконання громадських робіт – постанова суду (від 120 до 240 год.). Їх результат служить не потерпілому, а суспільству загалом. Призначають їх за місцем проживання. Це роботи, які не потребують особливих умінь та навичок. Як-от обкошування бур’янів, вирубка порослів, насадження молодих дерев, оновлення пам’ятних місць, прибирання прилеглих територій тощо.

Є конкретний перелік комунальних підприємств, визначених органами місцевого самоврядування. Назвемо для прикладу декілька в Ужгороді: КШЕП, КП «Агромікс», КП «УККП» (територія Кальварії) та інші.

Виправні роботи – це коли особа працює за основним місцем роботи, а з її заробітку стягується від 10 до 20% заробітної плати. Термін покарання – від 6 місяців до 2 років. Суд може призначити таке покарання лише за наявності офіційної роботи в особи. На сьогодні по області у нас перебуває 13 осіб на такому виді покарання.

Що стосується громадських робіт, то нині їх відбувають на Закарпатті близько 70 осіб.

– А скільки загалом у вас перебуває осіб на обліку?

– На обліку по Закарпатті у нас перебуває 1680 засуджених. Більша частка наших клієнтів – це особи, які звільнені з випробуванням. В тому числі у нас на обліку перебувають і неповнолітні. Тобто особи, які вчинили злочин у віці з 14 до 18 років, і суд для них установив альтернативні покарання у вигляді позбавлення волі.

У служби пробації трохи інший підхід до виконання покарання, ніж був у кримінально-виконавчої інспекції. У нас акцентується увага на самій особі, на тому, щоб її мотивувати і сприяти зміні її способу життя. На кожну особу складається оцінка ризику вчинення нею нового злочину. І відповідно до цієї оцінки складається нею план соціально-виховної роботи. Здійснюється він за допомогою психологів, соціальних працівників тощо.

– Як це виглядає на практиці?

– Особа, яка перебуває у нас на обліку, повинна з’явитися у підрозділ раз чи два рази на місяць у визначені дні, а неповнолітні – разом із батьками. Ми їх ознайомлюємо з рішенням суду та умовами відбування покарання. Згідно із перебігом пробації суд може звільнити особу від покарання після іспитового строку або навпаки – відправити до місць позбавлення волі. Варто зазначити, що у нас також проводиться робота згідно із пробаційними програмами. До прикладу «Попередження вживання психоактивних речовин», «Подолання агресивної поведінки», «Зміна прокримінального мислення». До реалізації пробаційної програми у порядку, визначеному законодавством, можуть залучатися установи, організації, незалежно від форми власності, об’єднання громадян, окремі громадяни, які можуть надавати послуги, необхідні для реалізації пробаційних програм. Проводять їх працівники пробації, які пройшли відповідне навчання.

– Розкажіть, як ви допомагаєте колишнім в’язням?

– У нас є банк ресурсів, тобто список організацій (державних та громадських), які можуть надати те чи інше сприяння нашим клієнтам. Ми тісно співпрацюємо із соціальними центрами для сім’ї, дітей та молоді. Також із службою зайнятості, дитячими центрами, центром БПД (безоплатної правової допомоги). Окрім цього, ми тісно співпрацюємо із громадськими організаціями та волонтерами. Мова йде про Товариство Червоного Хреста України. Не один рік ця організація допомагає нашим клієнтам із продуктовими наборами та одежею. Також ми співпрацюємо із медичними центрами, які допомагають у лікуванні колишніх в’язнів. Хочу наголосити на тому, що ми дуже потребуємо волонтерів. Тож якщо у когось є бажання працювати на користь суспільства, допомогти змінити не одне людське життя, ми будемо вам раді.

– Як вважаєте, пробація – це ефективніше, ніж позбавлення волі?

– Так, і це науково доведено. За статистикою, наші клієнти майже не скоюють повторних правопорушень. Основне завдання пробації полягає у поверненні суспільству повноцінного, законослухняного громадянина, який має бажання працювати на користь держави.

Христина БІКЛЯН