Живий символ нації

Тарас Шевченко – великий українець, поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч.

Про нього пам’ятає світ. Він син України, її гордість і натхнення. Його поезія, його живе слово актуальне у всі часи, епохи та події.

Згадаймо Майдан. Молодих людей, які не вагаючись віддавали своє життя за Україну… Тоді їхніми устами говорив сам Тарас: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!»

Його серце безмежно раділо. Він з висоти Чернечої гори благословив Україну на здобуття кращої долі для свого народу. Він давно став для українців символом боротьби. І Майдан був ще одним підтвердженням цього. Революційна поезія Кобзаря вкотре стала рушійною силою жаги до змін.

Усе життя поета було – боротьба… Та ні заслання, ні тюрми, не зломили його волю і дух. Полум’яні вірші наче молитва для мільйонів людей, які безмежно люблять свою землю і хочуть для неї щасливої долі.

Весна подарувала світу Шевченка. Так, так – це подарунок не лише для України, але й для цілого світу. Його вірші читають, перекладають, декламують повсюди.

Життя коротке, як спалах небесної зірки, але скільки світла, розуму, тепла здобуло людство! Сорок сім людських літ, подарованих Богом – приклад любові, нескореності та безмежного служіння всім тим, кого любиш.

Серед них він двадцять чотири роки перебував у кріпацтві, десять у – засланнях, практично всі інші – під жандармським наглядом. Проте все, що зробив великий Кобзар, назавжди залишає його серед живих. Утверджує як геніального нашого сучасника та далекоглядного пророка.

9 березня 1861 року в нього був День народження, а вже наступного ранку Шевченка не стало. За два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах в Україну та поховали на Чернечій горі біля Канева.

Нарешті його серце спочило… І він наче вимолив у Бога звільнення для свого народу. Бо у рік його смерті, 1861 року, кріпосне право в Україні відмінили. Той «Сон», про який писав Великий Кобзар нарешті став реальністю.

Сьогодні ім’ям цієї геніальної людини, яка багатьма українцями визнана духовним батьком нації, названо безліч площ і вулиць, парків і театрів, вищих навчальних закладів по всій Україні та за кордоном.

З часу його смерті минуло вже більше, ніж два сторіччя, а таємниця його феномена не розгадана й досі! Його поезії – це невичерпне джерело мудрості. Здається, вони написані ще вчора, але як ніколи актуальні нині…

«Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом…»

Христина БІКЛЯН