Аномальний карантин: чому ужгородські школярі так довго відпочивали?

Цьогоріч в ужгородських школах карантин затягнувся не на жарт. На вимушені канікули діти пішли аж на три тижні. Усе – через високий рівень захворюваності на грип, ГРВІ та кір. Така епідситуація в обласному центрі Закарпаття востаннє спостерігалася 10 років тому.

Протягом третього тижня вірус відступив, але епідпоріг у місті все одно був перевищений. Тож постало питання щодо продовження карантину.

Діти від такої звістки були в захваті, а ось батьки не приховували розчарування. Казали, що не пам’ятають, аби за часів свого навчання відпочивали більше, ніж училися. Утім медикам довіряють, бо сподіваються: ті знають, що роблять.

– У мене двоє дітей-школярів. Навчаються у 8-му та другому класах, – розповідає ужгородка Ірина Бреза. – Карантин я підтримую. Нехай діти краще посидять удома, ніж у розпал різних інфекції ходитимуть до школи. Сподіваюся, що це виправдано. Медики мають підстави для оголошення карантину. Звісно, діти нудяться вдома і вчитися не хочуть. Учителі намагаються не відпускати ситуацію на самоплив, утім дистанційно впливати на школярів дуже важко.

Щоправда, немає нічого неможливого. Головне – бажання. На допомогу педагогам приходять сучасні технології. Різноманітні навчальні додатки, онлайн-словники та аудіокниги. І звісно, мобільні групи, де можна дистанційно контролювати навчальний процес.

Учитель англійської мови Ужгородської ЗОШ № 12 Світлана Качур розповідає: під час карантину навчання тривало. Щоправда, онлайн.

– Я можу задати такі завдання, які учні у змозі зробити самостійно. Тепер є ціла купа різних додатків для вивчення мови. Якщо діти виділять хоча б півгодинки на день у своїх улюблених телефонах на навчання, це вже буде дуже добре. Плюс даю їм учити нові слова, які треба записати в словничок. Працюють також із текстами – читають, перекладають. Тобто всі ті завдання, які посильні для них без мого пояснення, – розповідає вчителька. – Так само працювати намагаються й інші педагоги. Наприклад, учитель четвертого класу нашої школи щодня через мобільну групу надсилає своїм учням домашні завдання о 10.00. А вже до 17.00 їх потрібно виконати й відіслати йому. Варто зазначити, що це якраз той час, коли батьки на роботі. Тож на сторонню допомогу не варто розраховувати.

У школах міста вже розмірковують над тим, як діяти, аби після карантину знову встигати за навчальним планом. Директори шкіл кажуть: робочих субот не буде. Швидше за все, доведеться ущільнювати шкільну програму. Більше годин виділяти на важкі предмети – мову, математику, і менше на легші – мистецтво, ручну працю, фізкультуру.

– Два тижні ущільнювати програму було ще нормально. Ми зробили це з учителями, вони всі привели календарне планування до тих реалій, що склалися: без двох тижнів навчання. З якою темою що сконтактувати, як подати ті чи інші предмети. Що другорядне можна не пояснювати на уроках, а дати на самостійне опрацювання. А ось із трьома тижнями вже трошки складніше, – пояснює ситуацію Світлана Фесенко, директор Ужгородської спеціалізованої школи № 3 з поглибленим вивченням англійської мови. – У нас англійська мова п’ять днів на тиждень. Це виходить, ми пропустили 15 уроків. Надолужити їх складно! Однак будемо намагатися.

Світлана Фесенко зазначає, що вона не прибічник карантину. Однак у нинішній ситуації його потрібно було вводити. Оскільки в школі спостерігали, як вірус, потрапляючи в клас, починав лютувати. Додайте сюди не надто сприятливі погодні умови, що тільки допомагали інфекції розповсюджуватися, – і маєте величезну кількість хворих.

Звісно, батьки хочуть насамперед, щоб їхні діти були здоровими. Тож ладні пожертвувати для них усім. Своїми силами, часом, грошима й терпінням. Тому намагалися виходити із ситуації, що склалася, як могли. Хтось брав дітей із собою на роботу, хтось залишав удома, ще інші відвозили до бабусь або ж відправляли на відпочинок.

– Треба підкреслити і плюси зимового відпочинку, – вважає шкільний психолог Ольга Муріна. – Карантин – це не лише застуджені діти, а й частина здорових. Саме час відвідати своїх рідних, провести цікаво час із друзями, зайнятись улюбленим хобі або ж знайти його, пізнати себе краще, звернути увагу на свої оцінки й спробувати покращити їх. Комусь варто дочитати кілька творів із літератури чи вивчити вірша, а комусь і до вступних не завадило б підготуватися. Тобто спрямувати всі сили на вдосконалення й підвищення свого інтелектуального рівня.

З іншого боку, як зазначає психолог, тривалий період без школи, навчання під час карантину є особливо важкими в плані повернення до робочого процесу. Школярі зі стану психологічної розслабленості одразу опиняються в стані підвищеної напруги, психологічного перевантаження. Зменшується здатність дитини запам’ятовувати й відтворювати інформацію, з’являється байдужість до навчання. В учнів це може виявлятися по-різному, а саме в тривожності, невпевненості, дратівливості.

Тому шкільний психолог радить для підтримання позитивного емоційного стану та змістовного наповнення дозвілля дітей шкільного віку дотримуватися встановленого режиму дня учня, вчитися, гуляти на свіжому повітрі, займатися хатньою роботою, а також спортом і маленькими справами для душі.

Четвертий тиждень карантину в Ужгороді таки не запровадили, і 18 лютого діти повернулися до шкіл. Члени протиепідемічної комісії одностайно дійшли думки, що навчання необхідно відновлювати. Однак медики не виключають, що може виникнути друга хвиля зростання захворюваності, тому просять усіх, хто має симптоми нездужання, залишатися вдома та звертатися до лікарів.

А ось в управлінні освіти Ужгородської міської ради наголошують, що тривалий карантин не мав би вплинути на традиційні весняні канікули. Тому, швидше за все, вони таки будуть, і після вимушеної перерви діти довго не навчатимуться.

Про доцільність такого тривалого карантину сперечатися важко. Бо здається, задоволеними залишилися всі – і школярі, і вчителі, і навіть батьки. Адже найголовніше – здорові діти. А все інше можна надолужити…

Христина БІКЛЯН