«“Активне життяˮ — не пусті слова для мене», — закарпатець Олександр Малильо

Він мав всі шанси прожити життя прикутим до ліжка. Натомість тридцятидворічний Олександр Малильо, уродженець Воловеччини, досліджує місцеві гори і пропонує екстрим-туризм усім, хто прагне яскравих відчуттів. Полишивши ідею займатися юриспрунденцією, чоловік обрав для себе новий напрямок, який став і стилем життя, і бізнесом.

Це інтерв’ю про те, що можливо — все. Головне: дуже цього прагнути. Тож сьогодні Олександр розповів свою історію читачам “Карпатського об’єктиву”.

– Олександре, твої фото у фейсбуці — це суцільні пригоди, подорожі і неймовірної краси краєвиди. Звідки це нестримне бажання постійного руху і шалених вражень?

– Я люблю рух, швидкість, адреналін. І “активне життя” — не пусті слова для мене. Як подумаю, що все сьогодні могло бути зовсім по-іншому, то стає моторошно. Лікарі казали, що я буду лежачим. Але, на щастя, все вийшло зовсім по-іншому.

– Чому?

– В 10 класі я займався кіокушинкай-карате. Коли готувався до змагань, дав собі надмірне навантаження. Що саме пішло не так — не знаю, але мене паралізувало. Я не міг ні ходити, ні сидіти. Лікарі так і не змогли встановити точну причину паралічу. Так тривало півроку.

– Про що ти думав тоді? Було страшно?

– Страшно було у перший день. Коли прокинувся, хочеш встати з ліжка і падаєш. Коли усвідомлюєш, що ноги просто не слухаються. Тоді було неймовірно страшно. У перші тижні я просто лежав, передивився всі фільми на відеокасетах. А потім прийшло усвідомлення, що не хочу провести так все життя. Мене лікували, прописали масаж і показали вправи, які я мав виконувати, аби розробляти ноги. Тоді лікарі давали всього 20%, що я колись знову зможу ходити. Але це сталося! Після того, як рухливість ніг потроху відновилася, лікар категорично заборонив будь-які фізичні навантаження. Навіть звичайні уроки фізкультури в школі. Але я пішов протестним шляхом і навпаки почав активне життя. Саме тоді екстрим-туризм допоміг переключитися і вийти з депресії. В горах мене вже турбувало інше: як повернутись додому неушкодженим. З часом такі походи стали стилем життя. Мені хотілося адреналіну.

– А коли це перейшло до розряду справ, що приносить не тільки емоції, але й дохід?

– Ще за студентських часів. Я готувався стати юристом. Трохи практикував. Але з часом відклав юриспрунденцію на другий план. Якось я потрапив на один з місцевих курортів і спостерігав, як хлопці займалися різними видами спорту. Там було все: від квадроциклів і коней до велоекстриму, сноубордів та паропланів. Мене настільки це захопило! З часом я не тільки навчився всьому, але й пройшов різні курси: першої медичної допомоги, рятувальні.

Навчившись їздити на лижах, я у вихідні дні підпрацьовував на одному гірськолижному курорті. Тоді за 2 дні я міг заробити 25-75 грн. І я вважав це дуже крутим заробітком. А потім якось мені запропонували влітку зустріти туристів і провести їх певним маршрутом по горам. Із задачею я впорався я за 9 днів заробив 1 000 грн. То був 2003 рік.

– Як тебе знаходять клієнти? І хто ці люди?

– 90% клієнтів приходять по рекомендації від знайомих. Зазвичай це люди, які хочуть спробувати щось таке, чого їм не запропонують у турагентствах. Зазвичай це українці, але є й німці, словаки, білоруси, литовці. Був навіть американець. І соціальний статус людей різний. Інколи звертаються зірки українського телебачення, телеведучі, боксери, куми нардепів. Є такі, імена яких я не можу розголошувати.

– А що саме ти пропонуєш клієнтам? Які послуги?

– Серед моїх послуг: пішохідні походи від 1 до 14 днів, денні походи, велотури, їзда верхи на конях, тури на квадроциклах та снігоходах, 4х4 на джипах по горах, польоти на пароплані, фрі-райд лижування та катання на борді з вершини гори. Серед родзинок — риболовля в гірській річці руками, виживання в горах, послуга “Тверезий водій по Карпатах”.

– Як обираєш, що запропонувати клієнту?

– Зазвичай люди розповідають мені про те, що уже бачили і пробували, а потім про свої мрії. Відповідно до цього я розробляю план. Кожному індивідуально. Прописую рівень складності маршруту, харчування, транспорт, передбачаю відпочинок. І завжди супроводжую туристів. Це стосується як індивідуальних, так і групових замовлень. Родзинкою моїх послуг є те, що я перебуваю у постійному пошуку. Багато часу витрачаю на пошук малодоступних та маловідомих місць, про які не знають у турагентствах. Я досліджую старі села і непопулярні маршрути. Часто спілкуюся із старожилами. Вони розповідають неймовірні речі, починаючи від легенд, закінчуючи реальними історіями. Часто послуговуюся картами часів першої та другої світових воєн.

Насправді 90% людей не розуміють, для чого йдуть в екстрим-тур. Більшість з них досягає вершин не для того, аби насолодитись пейзажем, величчю гір, відчути перемогу і зробити певні висновки про себе… Їм важливо зробити селфі і написати щось на кшталт “Тут був Федя”… Ну, значить, такий у них був план.

– Які ж плани у тебе?

– Якщо говорити про найближчі і не глобальні, то планую зимовий похід на Говерлу, коли там буде найбільший мороз і снігопад.

– Але це ж небезпечно….

– Так, мабуть, небезпечно. Але для мене це виклик. У такому разі про похід думаєш зовсім по-іншому. Ретельно продумовуєш техніку безпеки. Наприклад, коли я спускаюсь на лижах чи велосипеді по крутому гірському спуску, то переконаний, що спорядження мене не підведе. Та і насправді здоровий глузд ніхто не відміняв. Якщо я відчуваю поганий настрій, зранку встав не з тієї ноги чи є хоча б щонайменші сумніви, ходити нікуди не слід. А от коли відчуваєш, що все буде добре — інша справа. Треба вміти слухати і себе, і навколишній світ. Це називається гармонією.

Ольга РІЗАК