На Перечинщині випав сніг – журналістка поділилася емоціями від явища природи. ФОТО

Люблю сніг! Це у мене з народження. На світ з’явилася, коли в моєму рідному селі снігові покрови сягали метра, а кучугури (діло рук хурделиці) були і півтораметрові.

Для мене зима – це сніг, мороз, потріскування дров у шпорі, подарунки від Миколая, новорічна ялинка, колядники.

Останні два тижні, переглядаючи прогноз погоди в Інтернеті, благала: Боже, дай снігу.

І ось сьогодні моє бажання здійснилося! Вранці, визирнувши у вікно, моє серце закалатало. Дерева, кущі, які ще вчора були такими сумними, самотніми, сяяли радістю у святкових шатах. Білосніжна ковдра вкрила чорну дорогу з ямами. Яка милота! Мене переповнили емоції. Стримувати їх?! Не змогла. Дякую Богу і прошу, щоб ця краса протрималася бодай до обіду. Бо ж розумію: це ненадовго – надворі ж плюсова температура.

У таку пору хіба всидиш вдома?! Швидко спакувавши порожню тару, гайнула у Сімер по воду (Сімер – сусіднє село Перечина. – примітка автора). Поки пляшки наповнювалися чистою джерельною водою, я милувалась краєвидами, ліпила снігові кульки, робила сліди на білосніжній ковдрі. І, звісно, зробила декілька кадриків, аби поділитися цією красою з вами, мої любі читачі. Мою увагу привернув почеплений кусок білого хліба на гілочці бузини – добра людина подбала про пернатих, які залишилися зимувати у нас.

Дорогі мої, бажаю і вам позитивних емоцій і хорошого настрою. На календарі 16 грудня. Зима тільки вступила у свої права. Сподіваюся, що вона порадує нас хорошою погодою, великим снігом, файним морозом.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора