Мешканка Тячівщини радує близьких теплими й гарними речами

Осінь – пора теплих в’язаних светрів, шарфиків та шапок. Адже одягатись чим тепліше не тільки зручно, а й модно. Особливо якщо трикотажний одяг виготовлений на замовлення, а ще й підкреслює індивідуальність власника.

Саме такі оригінальні трикотажні речі в’яже мешканка Новоселиці Стефанія Павлюк.

Захопилася в’язанням жінка ще у дитинстві. Родом Стефанія Мирославівна зі Львівщини – з краю, де рукоділля особливо цінується, а кожна гожа господиня – майстриня. Перші майстер-класи цієї витонченої справи давала Стефанії ненька. Спершу дівчинка нехитрими узорами вив’язувала шарфики, а згодом – більш складні вироби. Так, уже у 5 класі хизувалася перед однокласникам своїм рукодільним витвором – шерстяним шарфиком. З тих пір Стефанія Мирославівна зі спицями та нитками не розлучається. І вже під час навчання у виші в’язала не тільки для себе светри, кофтинки, шапочки та шарфи, а й для подруг та знайомих. Адже ексклюзивних трикотажних речей важко було знайти у ті часи у магазинах, а вирізнятися модним одягом хотілося багатьом дівчатам.

Не покидає улюбленої справи Стефанія Мирославівна й після одруження та переїзду до Новоселиці, на батьківщину чоловіка. Попри сімейні клопоти, зайнятість на основній роботі (працює провідним інженером у філії «Тячіврайавтодор»), завжди знаходить час для рукоділля.

Звичайно, що серед родичів та друзів є люди, яким вона плела речі, і робить це із задоволенням. Адже вони цінують індивідуальні витвори. Бо відчувають різницю між, скажімо, дитячими шапочками, купленими на ринку, і зв’язаними власноруч.

– Коли підростали діти, то часу не завжди вистачало для мого хобі, але я викроювала його, аби зв’язати теплі речі рідним. Тепер, коли син з дочкою повиростали й створили власні сім’ї, вільного часу побільшало, тож займатися улюбленим в’язанням набагато простіше. Підростають зараз онуки, Бог подарував аж 5. Хочу, аби і їх одяг від бабусі зігрівав у холодну пору року, – розповідає Стефанія Павлюк.

Стефанія Мирославівна зізнається: в’язати дитячі вироби для неї найбільше задоволення. Тим більше, що малеча – найщиріший цінитель «теплих» подарунків.

У в’язані вироби від Стефанії Павлюк одягаються знайомі, сусіди, друзі та чимало родичів зі Львівщини, також виготовила жінка трикотажні речі й для знайомих з Чехії.

А років зо три тому майстриня отримала перші замовлення від незнайомих людей. Найчастіше просять зв’язати дитячі черевички, кофтинки, кардигани, спідничні костюми, безрукавки. Іноді клієнти кажуть, який має бути виріб, однак найчастіше покладаються на смак рукодільниці. Орнаменти, схеми та візерунки майстриня придумує для виробів сама. А для того, аби в’язана річ мала неповторний вигляд, завжди додає їй якусь родзинку. Найбільше полюбляє використовувати у виробах ажурні візерунки та застосовувати техніку «коса».

– Сам процес в’язання приносить мені велике задоволення. Коли у моїх руках народжується щось гарне і те, що я собі в голові уявила, – це просто неймовірне відчуття, – розповідає Стефанія Павлюк.

Працює майстриня напрочуд швидко та якісно. Найшвидше плете дитячі черевички. Каже, що за день може й до 5 пар теплих пінеток зв’язати. На виготовлення кардигана майстрині необхідно значно більше часу – 4-7 днів. Всі речі Стефанія Мирославівна плела виключно вручну, додаючи свою любов та натхнення. І лише нещодавно жінка придбала в’язальну машинку та почала освоювати її. Поки що з її допомогою зв’язала тільки кілька спідничних костюмів.

Цінують клієнти роботи Стефанії Павлюк не тільки за красивий вигляд та оригінальність, а й за те, що зроблені на совість і мають пристойний вигляд після частого прання та кілька сезонів носіння.

Для того, аби в’язані речі були якісні, майстриня використовує й якісні нитки вітчизняного виробника. Купує їх через постачальника з Хмельниччини.

У прохолодні осінні дні роботи у майстрині додається. Зараз Стефанія Мирославівна довгими вечорами працює над замовленнями: в’яже пінетки, шапочки та шарфики. Поряд з цим, завершує раніше розпочаті справи. Каже, що ніяк не знайде часу, аби дов’язати власний кардиган та, нарешті, зробити «теплі» подарунки доньці та невістці – зв’язати для них спідничні костюми.

Л.Білак для Tyachiv.com.ua