Погруддя Духновича в Хусті вкрите пташиним послідом

Перебуваючи у населеному пункті, завжди звертаю увагу на сакральні будівлі і пам’ятники, на їхній естетичний вигляд, чи доглянуті.

Днями була в Хусті. Вийшла на площі Богдана Хмельницького. Переді мною постав греко-католицький собор Вознесіння Господнього. Насолодившись його величчю і красою, хотіла зайти всередину, але ковані ворота були закриті на ключ. Можливо, тому, що була тільки восьма ранку.

У скверику встановлено бронзове погруддя Олександру Духновичу. Зупинилась. Роздивилась. Біля постаменту нема жодної квітки – ані живої, ані штучної. Проте погруддя, п’єдестал і довколишня територія вкриті пташиним послідом. Виглядає це непривабливо і зовсім не шанобливо. Від побаченого не в захваті – це м’яко сказано. 

У мене виникло риторичне запитання: невже вшанування пам’яті видатного будителя закінчується встановленням пам’ятника і проведення урочистостей один раз у рік представниками місцевої влади, громадських діячів за обов’язкової присутності журналістів?! Невже влада не може організувати належного догляду за погруддям, забезпечити періодичне покладання квітів? Для комунальників помити погруддя і довколишню територію від посліду – роботи на півгодини, максимум – на годину.

Сподіваюсь, що своїм матеріалом приверну увагу до проблеми стану пам’ятників видатним особистостям. І не тільки тих, які встановлені в історичній столиці Карпатської України.   

Тетяна Грицищук, фото автора