Нова українська школа стартувала, або «Галопом по Європі»

Уже в кожній школі Закарпаття пролунав перший дзвоник. Діти знову називатимуться учнями. Кожен із них іде до школи із різними почуттями та відчуттями. Хтось із сумом, бо це буде останній навчальний рік у його житті, хтось із бажанням побачити своїх однокласників, а хтось із хвилюванням перед найпершим у житті уроком, цікавістю до першої вчительки, гордістю, що він уже школяр.

Цьогоріч початок навчального року став особливим не лише для першачків, а й для їхніх учителів та батьків. Із початком 2018/2019 навчального року в усіх закладах освіти країни стартувала “Нова українська школа” (НУШ).

Новаційне, цікаве, неординарне випробування для всіх учасників освітнього процесу, яке від 1 вересня триватиме протягом 12 років. Починаючи з цього року, всі учні-першачки навчатимуться саме 12 років.

“Я вже дуже хочу вчитися! Буду кожного дня ходити до школи, як мама ходить на роботу!” – з важливим виглядом повідомляє Софійка, учениця першого класу однієї з ужгородських шкіл. Але коментар одразу продовжує її брат Микола, учень 8-го класу: “Вона ще не розуміє, що це таке! Кожного ранку вставати, кожного дня робити уроки, а про самостійні та контрольні я вже мовчу!”

Думкою про нововведення Міністерства освіти і науки України вчителі також поділилися на “за”, “проти” та “утримався”.

Але разом із початком НУШу до кожної школи, кожного першого класу прийшли й потрібні подарунки. Першачків забезпечили відповідними до вимог партами. Це зручні, одноосібні, легкопересувні навчальні столи та стільчики до них, кольорові принтери, ламінатори, а також дошки.

Тут варто зазначити, що поставка цих комплектів відбулася не в усіх школах. Постачальник не в змозі забезпечити вчасну поставку меблів до всіх закладів освіти області. Як тільки розпочали привозити учнівські меблі-комплекти, їх навіть збирали. Але за браком часу просто залишали незібраними. Щоправда, за словами деяких директорів, їм компенсували витрати на оплату залученої людини. Але отримати парти пощастило також не всім. Такою кількістю меблів один постачальник не може забезпечити всі заклади. Тож вірогідність отримати нові парти, наприклад, у ЗОШ №15 наближена до періоду передноворічних свят.

Обіцяні мультимедійні дошки також отримали далеко не всі класи. Тож керівники закладів виявили винахідливість у переміщенні наявної дошки з одного кабінету в інший.

Про ці та інші проблеми МОН мало потурбуватися за декілька років до запуску “Нової української школи”. Адже, як відомо, перед будь-якою реформою мав би йти етап підготовки, а поспіхом ловлять тільки блох.

Варто сказати, що директори та вчителі не надто охоче дають офіційні коментарі пресі, якщо питання стосується проблем у їхній роботі, тому читач і не дізнається імен та прізвищ.

“От перші класи нашого закладу отримали дуже гарні кольорові струйні принтери, – розповідає директор ужгородської школи. – Звісно, якісний друк дуже важливий, тим більше, цікавіший для діток, ніж чорно-білий. У нашій школі два перших класи. Друкувати будуть, на мою думку, силу-силенну різноманітного навчального матеріалу. Що, як я вважаю, дійсно полегшить роботу вчителів НУШу. Та якшо немає фінансової підтримки закладів від держави, за який кошт потрібно буде заправляти техніку? До того ж у всіх ЗМІ кричать про заборону збирання коштів. Про прикрі поодинокі випадки, що сталися з батьками, одразу пишуть у соціальних мережах і висловлюють не завжди адекватні думки. Вирішити це питання буде трохи проблематично, і тут ще не згадано про інші витрати”.

Щодо підручників, то з цим також не все в порядку. Як зазначила під час брифінгу Ганна Сопкова, директор департаменту освіти і науки ОДА, підручники для 1–5-х класів будуть доставлені учням до середини вересня. Водночас учителі перестраховуються й говорять батькам про жовтневі терміни. МОН пропонує по-новому підходити до питання й використовувати електронні підручники, надаючи посилання (за потребою можна знайти на офіційному веб-сайті МОНу), де зазначає наявність електронного варіанту для всіх класів. Спробувавши скористатись, батьки впевнилися, що це далеко не так. Прикро, що повністю відсутні підручники для закладів освіти з навчанням мовами національних меншин. Книжок немає ні для словацьких, ні для румунських, ні для угорських шкіл.

Важливо пам’ятати, що школа в місті відрізняється від школи в сільській місцевості. Узяти хоча б найелементарніше – постійний інтернет-зв’язок… Та все-таки “Нова українська школа” запрацювала. Поки що про результати першого року говорити занадто рано, але “Карпатський об’єктив” ще обов’язково повернеться до цієї теми.

Софія ПЕКАРОВИЧ