Перші гроші: як ужгородські школярі працюють на канікулах

Цього літа не всі діти відпочивали – деякі вирішили й попрацювати. З недитячим запалом вони хапалися за будь-які роботи, аби підзаробити грошей, а ще – цікаво провести час. Що з цього вийшло, куди і навіщо влаштовувалися підлітки та як після цього почали ставитися до грошей, розповіли “Карпатському об’єктиву”.

Пік пропозицій – промоутер

Роздача листівок – це, здається, пік пропозицій на ринку праці. Щоправда, на таку роботу школярі й не надто поспішають влаштовуватися. Кажуть, аби заробити більше, потрібно більше працювати в будь-яку погоду. Заробітна плата погодинна й не надто велика.

– Я роздавала рекламні листівки одного із магазинів косметики, – розповідає ужгородська 9-класниця Ксенія. – Зарплата вираховувалася просто: скільки листівок роздав, стільки й грошей отримав. Схитрувати тут було важко, кудись викинути чи діти листівки. За тобою пильно стежили через скляні двері магазину.

Загалом перехожі до моєї роботи ставилися нормально. Негатив ніхто не виявляв. Є, звичайно, люди, які за 10 метрів відмахуються рукою, типу «не треба». Більшість беруть листівки, але часто через кілька метрів викидають у смітник. Хочу зауважити, що старші люди виявляють більшу цікавість. Зупиняються, розпитують, що це, розказують про себе. Я думаю, така робота підійде всім. Адже тобі потрібно просто стояти й роздавати.

Навіщо я пішла працювати? Це неважко, а гроші потрібні завжди. Та й дісталися вони мені не за таку складну роботу і за короткий термін, тож я подумала, що заробляти цілком реально. Не скажу, що це були великі кошти, оскільки я їх майже одразу реалізувала в тому ж магазині косметики, але все-таки.

Робота не вовк…

Якщо комусь потрібно довго й терпляче шукати заробіток під час літніх канікул, то комусь він сам іде до рук. 10-класник Андрій навіть і не планував працювати. Майже все літо провів у бабусі на Тернопільщині. І саме там йому підвернулася робота. Це була далеко не праця на полі чи біля худоби…

– Я ледар за натурою, чесно признаюся. Люблю полежати, «пошаритися» в Інтернеті. Минулого літа я навчив користуватися комп’ютером свою бабусю. З того часу вона спілкується з нами по «Скайпу», вмикає собі серіали.

Одним словом, слава про мене розійшлася всім селом. І що б ви думали, прийшла до мене бабусина сусідка, тітка Даня, із діловою пропозицією. Її дочка на заробітках в Італії. Тож вона б дуже хотіла з нею спілкуватися. Ноутбук у тітки був уже давно, правда, припадав порохом. І вона запропонувала навчити її ним користуватися, а мені за витрачений час і нерви – матеріальну компенсацію. Я погодився одразу. Правда, й уявити не міг, що треба буде вчити елементарного. Тримати мишку, вмикати і вимикати ноутбук. Але терпіння та труд – і за місяць тітку Даню не можна було відірвати від комп’ютера.

Після того мені почали носити смартфони, і я їх перепрошивав, качав різні програми, одним словом, це став для мене непоганий підробіток.

Повернувшись додому, продав свій телефон, доклав зароблені гроші й купив собі новий. Тож бачите, робота не вовк… Що має тебе знайти, знайде й на дивані в бабусі, – сміється Андрій.

З рук у руки

Утім кмітливі та винахідливі сестри-старшокласниці Валерія та Діана так не вважають. Кажуть, щоб заробити, треба попотіти. Їхній незвичний, на перший погляд, заробіток починався досить несерйозно. Дівчата обожнюють гарно і стильно одягатися. А де це ще зробити, як не на секонд-хенді?

– Спочатку нам і в голову не приходило продавати речі. Ми просто їх купували. А вже коли їх назбиралася велика кількість, почали думати, що з цим потрібно щось робити, – розповідають сестри. – Оскільки з грошима в певний момент стало скрутно, спробували продавати речі. І це нам досить добре пішло. Ми завели сторінку в одній із соцмереж. Головне – гарно сфотографувати річ. А там уже за клієнтами не буде відбою.

Літо – узагалі гарна пора для дівчат. Вони встигають «пополювати» за новими модними речами на секонд-хендах міста й відпочити. Тож робота для них – радість.

– Я не скажу, що цей підзаробіток приносить нам багато грошей. Але принаймні ми повністю одягаємося з нього. Узагалі не просимо в батьків грошей на одяг. А навіть ще їм купуємо щось. Наші друзі кажуть, що в нас талант пошуківців. Бо іноді як знайдемо щось! Тішишся – не натішишся.

Робота на літо – репетиція перед дорослим життям

Як показує практика, вакансій для школярів безліч, починаючи від промоутерів до офіціантів, кур’єрів, продавців.

За словами Євгена, який під час цілих літніх канікул працював бариста, зазвичай головним стимулом пошуку роботи на літо для школярів є фінансова незалежність.

– Хочеться якнайшвидше зняти тягар кишенькових грошей з батьків, а також мати можливість вільно розпоряджатися власними коштами, – розповідає хлопець. – Узагалі робота – це хороше тренування перед дорослим життям. Заробляючи самостійно, я швидко зрозумів, що гроші тринькаються дуже швидко, а накопичуються довго й важко. Плюс ти розумієш, як важко заробити, працюючи тільки руками, а не головою. Через це в мене з’явилося бажання вчитися. Батьки, до речі, схвалюють мою роботу, але з умовою, що вона потім не завадить навчанню. Дійсно, варити каву все життя я не хочу. Але зараз це для мене найкраща робота.

Отже, усі як один “юні заробітчани” зізнаються, що така робота відкрила для них очі на зароблену “копійку”, що гроші, зароблені таким чином, уже не хочеться легковажно тратити. Обов’язково виникає бажання придбати якусь омріяну річ. Зароблений гріш, як у тій казці говориться, голими руками із полум’я витягнеш, бо пахне він не так, як одержаний із батьківського гаманця.

Христина БІКЛЯН