Стара-нова Гамора на Іршавщині: ковалі, стронґмени, народні майстри і задоволені глядачі

Кількасотрічна історія Лисичівської гамори має різні етапи. Уже не один раз, здавалося б, усі ставили хрест на цій діючій водяній кузні, однак вона, немов той легендарний фенікс, постійно відроджується. Колись це була графська папірня, де з місцевої сировини виробляли папір трьох сортів, на який навіть наносили водяні знаки з елементами родинного герба графів Телекі та літерами «G» і «Т». У середині ХІХ століття на її місці заснували державний залізоробний завод. У Лисичово прибули кілька родин майстрів із Словаччини, Польщі, Чехії, Швабії, інших імперських земель.

Радянська влада заснувала «свій» Лисичівський ковальський завод «Сила». Його спеціалізацією став сільськогосподарський реманент.

У середині 1970-х завод поступово став занепадати, його передали на баланс лісокомбінату, і дотепер цей об’єкт перебуває на балансі ДП «Довжанське лісомисливське господарство». Підприємство ж знаходиться в оренді. І майже 40 років на кузні Гамора проводять мистецькі фестивалі.

Цьогоріч мало хто вірив у те, що фестиваль ковальського мистецтва відбудеться. Зимовий паводок не тільки зруйнував підпірну стінку та дорогу, але й касню – загату і водночас відвідний канал від річки Лисичанка, яким на кузню надходить вода. Усю роботу з відновлення історичного об’єкта сім’я підприємця Петровція аж ніяк не могла виконати. Цю ношу взяли на себе в основному лісівники та водники. За два місяці було не лише поновлено повний технологічний цикл, але й проведено реконструкцію технологічного обладнання – молотів кузні та підсобних приміщень. Уже давно назріло питання спорудження стаціонарної сцени. Значний обсяг робіт у фізичному, матеріальному й фінансовому вимірі взяв на себе колектив державного підприємства «Довжанське лісомисливське господарство».

Новим змістом наповнили фестиваль організатори нинішнього дійства, запросивши на свято всесвітньо відомого українського силача Василя Вірастюка та команду стронґменів Закарпаття й голів Федерації стронґменів України Сергія Конюшка та Федерації важкої атлетики Закарпаття Михайла Галла. Ці дві богатирські дружини отримували оплески глядачів другого дня фестивалю, а першого – основним дійством стала традиційна робота ковалів та офіційне відкриття свята, на яке завітав губернатор краю Геннадій Москаль із першими керівниками Іршавського району.

Геннадій Геннадійович вручив Подяки обласної державної адміністрації головному лісничому ДП «Довжанське ЛМГ» Віталію Шраму, лісничому Лисичівського лісництва Василю Продану та його помічнику Івану Продану за роботу з відновлення музею-кузні «Гамора».

Окрім старовинних 150-кілограмових молотів Гамори, працювали ще й клепачі в мобільних кузнях гостей фестивалю Романа Гачка із Городка Львівської області, Лоці Вайнрука із Хуста, Дмитра Капустея із Довгогог та інших. Усього майстрів молота цього року було 17.

Якщо суботня негода дещо стала на заваді масовості заходу, то в неділю, 24 червня, сонячна верховинська днина проклала дорогу на фестиваль не лише іршавчанам, але й багатьом туристам із різних районів Закарпаття.

Так, на запрошення Сергія Конюшка спробувати свої сили в традиційних вправах стронґменів вийшли, окрім лисицького Василя, Олександра із Сухої, Володимир зі Львова та Сергій із Виноградова. Переможцем серед глядачів став сушанин Олександр Моржуль, який підняв «колоду» найбільшу кількість разів, перекотив 360-кілограмове автомобільне колесо й викувану спеціально до цього свята 70-кілограмову гирю. Переможець отримав буц овечого сиру та запрошення від Василя Вірастюка й Сергія Конюшка взяти участь у професійних змаганнях українських богатирів на Київщині.

Михайло ДОБРИН