В Ужгородській мерії відбулися громадські слухання щодо доцільності монетизації пільг за перевезення

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 р. №197 затверджено Порядок надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських та міжміських маршрутах. Документом передбачається надання замість пільг компенсації, розмір якої щорічно затверджується обласними, міськими адміністраціями на відповідний рік.

На виконання постанови органи місцевого самоврядування повинні у місячний термін з набрання нею чинності провести з цього питання громадські слухання, тому сьогодні їх і провели у міській раді. За словами заступника міського голови Ужгорода Олександра Білака, громадськість була широко поінформована про слухання, на електронну пошту і через соціальні мережі до міськради надходили різні пропозиції, однак активних громадян, які прийшли б висловити свою позицію, на самі слухання прийшло небагато.

Щодо власне постанови, то, на думку Олександра Павловича, є кілька проблемних моментів. Перший: для її реалізації потрібно шукати додаткові, і чималі, кошти у міському бюджеті. Другий – постановою охоплено не всі пільгові категорії громадян, які раніше користувалися пільгами на перевезення. Тому міська рада має прийняти рішення: чи йтиме шляхом монетизації, чи залишить поки що діючу систему компенсації перевізникам за перевезення пільговиків або ж перейде до якоїсь іншої форми компенсації громадянам коштів за проїзд транспортом – міським і приміським.

Як розповів начальник управління праці і соціального захисту населення Ужгородської міської ради Андрій Біксей, є чітко визначений перелік пільгових категорій, на яких поширюється дія Порядку, затвердженого постановою КМУ. Це – інваліди війни; учасники бойових дій; особи, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС – 1 категорія; учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – 2 категорія; діти віком від 6 років, потерпілі від аварії на ЧАЕС, яким встановлено інвалідність, пов’язану з аварією на ЧАЕС; особи, які отримали інвалідність внаслідок війни; діти віком від 6 років із багатодітних сімей; ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани Національної поліції, ветерани податкової міліції, ветерани державної пожежної охорони, ветерани Державної кримінально-виконавчої служби, ветерани служби цивільного захисту, ветерани Держспецзв’язку; батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або зникли безвісти під час проходження військової служби; особи з інвалідністю, діти з інвалідністю віком від 6 років та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю 1 групи або дітей з інвалідністю; реабілітовані особи, які отримали інвалідність внаслідок репресій або є пенсіонерами.

До цього переліку потрапляють 10 тисяч ужгородців. Проте залишаються не охопленими пільгою пенсіонери, а їх близько 17 тисяч, та ще окремі категорії пільговиків. Відповідно до Постанови, органи місцевого самоврядування мають право визначати й інші категорії громадян, на яких буде поширюватися дія цього порядку. Тому якщо порахувати всі пільгові категорії ужгородців, їх буде понад 30 тисяч.

Також Андрій Біксей поінформував про встановлення державних соціальних нормативів у сфері транспортного обслуговування. Зокрема, особам, які відповідно до законодавства мають пільги з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування та на приміських маршрутах, установлено соціальну норму у мінімальній кількості 30 поїздок на місяць. З урахуванням цієї норми пільги будуть надаватись у готівковій формі, якщо орган місцевого самоврядування прийме таке рішення.

Згідно з розподілом соціальної норми кількості поїздок усіма видами транспорту загального користування на міських та приміських маршрутах для Закарпатської області встановлено 22 поїздки – на автобусах міського сполучення та 8 – у транспорті приміського сполучення.

Для осіб з інвалідністю 1 і 2 групи та дітей з інвалідністю (крім дітей до 6 років), які навчаються у закладах загальної середньої, професійної освіти (професійно-технічної) та вищої освіти або проходять реабілітацію, розмір щомісячної готівкової виплати додатково збільшується вдвічі.

Для осіб, які відповідно до законів мають право на пільги з оплати проїзду транспортом загального користування на міжміських маршрутах, розмір щомісячної виплати збільшується на 20%.

Розмір щомісячної готівкової виплати затверджується обласною адміністрацією для проїзду в приміському та міжміському сполученні, та міською радою для проїзду автобусами міського сполучення.

В Ужгороді вартість однієї поїздки 5 грн. Враховуючи осіб, на яких поширюється дія Порядку та додатково пенсіонерів за віком для запровадження монетизації пільг необхідно передбачити в місцевому бюджеті понад 38 млн. 760 тис. грн на рік. Однак і це сума без урахування компенсації 8 поїздок на місяць у транспорті приміського сполучення для кожного пільговика, оскільки наразі відсутні навіть орієнтовні дані про середню вартість таких поїздок по області. Загалом можна говорити про суму орієнтовно у 50 млн. грн. на рік, які потрібно передбачити на ці цілі у бюджеті на наступний рік.

Разом із тим, протягом 2016-2017 рр. фінансування компенсаційних виплат у місті за пільговий проїзд автобусами міського сполучення відповідно до діючої в Ужгороді Програми складало 22,7 млн. грн.

Міська влада, за словами Андрія Біксея, повинна прийняти рішення: запроваджувати монетизацію чи ні, рішення повинна приймати сесія міської ради.

Категорично проти монетизації пільг за перевезення виступив голова Закарпатського обласного товариства інвалідів Денис Сухотін. На його думку, запровадження монетизації на сьогодні не є тим кроком, який допоможе людям з інвалідністю чи іншим пільговим категоріям. По-перше, це рішення буде дуже обтяжливим шкідливим для місцевого бюджету, бо кошти потрібно буде віднайти величезні. По-друге, це незручно людям з інвалідністю. До прикладу, людина, яка їде з Дравців на БАМ, має зробити пересадку і витратить удвічі більше коштів, ніж та, яка, припустимо, їде від «України». Крім того, є соціально активні люди з інвалідністю, які часто користуються міським транспортом, і якщо буде монетизація, це обмежить їх у пересуванні. Тому пан Денис вважає затверджені нормативи соціально несправедливими. Також, на його думку, більшість пільговиків, у випадку монетизації пільг, використають ці кошти не за призначенням і знову ж таки це не сприятиме покращенню ситуації із забезпеченням державних гарантій щодо перевезення пільгових категорій громадян.

«За» монетизацію пільг на перевезення висловився начальник відділу транспорту, державних закупівель та зв’язку Ужгородської міської ради Петро Бобик. Він зазначив, що цю постанову відділ чекав дуже давно, як і перевізники, тому що наразі ця послуга надається нерівномірно. Хто багато користується транспортом – використовує її повною мірою або навіть більше від затверджених соціальних норм. А є пасажири, які дуже рідко користуються транспортом, однак законодавством їм надані такі ж самі пільги. Тому доцільно перейти на монетизацію пільгових пасажирських перевезень, щоб усі пільгові категорії громадян мали рівний доступ до отримання цієї пільги. Ще одне питання – чому міський бюджет повинен компенсовувати пільговий проїзд у міських автобусах жителів навколишніх сіл чи жителів інших міст. Якщо буде монетизація пільг, то мешканець, до прикладу, Розівки, оплатить проїзд у міському автобусі, отримає у водія квиток і звернеться до своєї сільської ради для отримання компенсації.

За підсумками громадських слухань усі пропозиції узагальнять, висновки і рекомендації підготують для розгляду депутатськими комісіями. Також міська рада звертатиметься до центральних органів виконавчої влади про те, що у випадку запровадження монетизації потрібно фінансувати це за кошти державної субвенції. Водночас продовжується робота над запровадженням «Картки ужгородця» та електронного квитка, які могли би стати кращою формою, ніж монетизація або діюча форма компенсації перевізникам за перевезення пільговиків за даними моніторингу.