«Діти з пробірки»: як на Закарпатті вирішують проблему безпліддя

Безпліддя – проблема, з якою стикається кожне п’яте подружжя у світі. В Україні не можуть зачати дитину щонайменше мільйон пар. Мрія стати батьками здається нездійсненною та обертається особистою трагедією.

У квітні світ відзначає День білих орхідей, або так званий День дитини «з пробірки». Назва пов’язана саме з орхідеями, оскільки це єдина квітка, що розмножується за допомогою допоміжних репродуктивних технологій.

Нині в Україні спостерігається демографічна криза. Народжуваність падає, захворюваність та смертність зростають. Демографічна криза стосується й Закарпаття. Протягом тривалого часу область займала одне із перших місць в Україні за народжуваністю. Утім протягом останніх трьох років вона значно скоротилася.

– Статистика є невтішною. Щороку на Закарпатті спостерігалося близько 18 тисяч пологів. Зараз ми маємо їх трохи більше 14 тисяч. Уявіть собі, що буквально за три роки народжуваність зменшилася на 4 тисячі, – розповідає Анна Палагусинець, завідуюча Обласним центром планування сім’ї при Закарпатської обласній лікарні ім. Андрія Новака. – А цьогоріч ми взагалі маємо від’ємний приріст населення. Звичайно, на фоні цього всього в нас зростає кількість патологій у репродуктивному віці в жінок. А це той період, коли жінка максимально здатна народити здорову дитину. Узагалі жіночі захворювання помолодшали, вони частіше почали зустрічатися в пубертатному періоді. Часто буває, що дівчатка в молодому віці вже мають серйозні недуги. Тож, звичайно, потім постають проблеми із непліддям та виношуванням.

Лікарі б’ють на сполох: майже кожна 4–5-та подружня пара в Україні є безплідною. І найчастіше проблеми виникають ще в доволі молодому віці. Тому дівчаткам та юнакам слід уважніше стежити за своїм здоров’ям. Окрім того, значно помолодшали й інші хвороби: ідеться не тільки про соматичний напрям, але й про захворювання крові та нирок, серцево-судинні патології, онкологію. Зрозуміло, що згодом усе це тягарем лягає на вагітність, тож вона має ускладнений перебіг.

– Та найбільше, що нас нині турбує, – це питання непліддя та невиношування. За кожен рік ми маємо близько 2,5 тисячі втрат у ранніх термінах вагітності. Тобто це ті дітки, які могли б народитися, але через певні причини не доношуються, і ми їх втрачаємо, – розповідає лікар. – Дуже малий, але є відсоток і переривання вагітності. Часто до нас звертаються молоді жінки, в яких уже було по 2–3 епізоди самовільних викиднів. Тоді потрібно докласти всіх зусиль, аби пацієнтка народила здорову дитину. Тому важливим є своєчасний догляд, спостереження за жіночим здоров’ям, починаючи від дівчачого віку. Саме так ми зможемо уникнути проблем у майбутньому.

Особливо актуальною є проблема непліддя. Її спричиняє не тільки жіночий фактор, але й на 50% чоловічий. Тому важливою є профілактика, спостереження, догляд за здоров’ям як у жінок, так і чоловіків.

«Чоловіки приховують проблеми безпліддя. Вони не звертаються до лікаря-репродуктолога. Ідуть до уролога, а той, звичайно, лікує простатит. Безпліддям же займається саме репродуктолог», – зауважують в Українській асоціації репродуктивної медицини (УАРМ).

За даними цієї асоціації, 30% становить ендокринне безпліддя (порушення в ендокринній системі), ще 30% – запальні зміни маткових труб, інші перенесені запалення, операції, аборти, близько 10% – це так зване нез’ясовне безпліддя, коли пара повністю здорова, але дітей у них немає.

Утім, як запевняють учені, правильний діагноз – половина успіху лікування. Але саме на процес постановки діагнозу найчастіше і скаржаться пацієнтки, які звертаються до лікарів з приводу безпліддя.

– Якщо в пари протягом року не виходить зачати дитину – це привід для серйозного комплексного обстеження, – наголошує Наталія Стрижак, лікар гінеколог-репродуктолог, лікар УЗД діагностики, завідуюча жіночою консультацією Медичного центру «Інтерсоно Medicover Group» в Ужгороді. – Найпоширенішими причинами жіночого безпліддя є різні гормональні зрушення, запальні процеси та непрохідності маткових труб. Чоловічого – зрушення в дозріванні сперматозоїдів. Узагалі безпліддя не є вироком. У 90% пар його вдається вилікувати, головне – вчасне звернення. Якщо говорити про штучне, екстракорпоральне, запліднення, то воно наразі не є новиною.

Штучне запліднення складається з кількох етапів. Перший – це правильно поставлений діагноз, який визначає причини безпліддя. А також стимуляція яєчників жінки. Другий етап – пункція фолікулів. Третій – безпосереднє запліднення, перенесення ембріонів.

– Навколо ембріологічного етапу точиться найбільше дискусій, тому що ембріологи займаються такими питаннями, які багатьом здаються нереальними. Сам процес називається «штучне запліднення», однак за фактом це трохи не так. Адже все відбувається так само, як у природних умовах, але за допомогою ембріолога, – розповідає Федір Куртяк, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Ужгородського національного університету. – Які є механізми допоміжних репродуктивних технологій, покликаних вилікувати безпліддя? Один із них – це внутрішньоматкова інсимінасіція ВМІ. Під час цієї процедури ми вводимо очищений чоловічий матеріал, відбираємо найкращі сперматозоїди. Це дозволяє в разі, якщо немає якихось супутніх патологій у жінки, досягти успішного результату. У межах світової статистики результативність внутрішньоматкової енсимінасіції від 5 до 40%.

Якщо патології серйозніші, приміром, непрохідність маткових труб тощо, рекомендуються два наступних методи репродуктивних технологій. Перший – це метод інсемінації яйцеклітини IVF. У цьому разі береться яйцеклітина, до якої додається певна кількість очищених сперматозоїдів, унаслідок чого досягається запліднення. Проблема цього методу в тому, що кількість запліднених яйцеклітин усе-таки є меншою, ніж при методі ІКСІ, коли сперматозоїд вводиться в сам ооцит. Тут досягається близько 90% запліднення.

Як пояснив ембріолог, використовуючи новітні репродуктивні технології, лікарі дають можливість парам, які мають загрозу виникнення генетичних хвороб у майбутніх дітей, народити здорових малят. Розроблено також донаційні програми. А ще можна на майбутнє кріоконсервувати біоматеріали: яйцеклітини, сперму, ембріони.

Фахівці зазначають, що перші «діти з пробірки» народилися ще минулого століття: у світі – в 1978 році, на теренах СРСР – у 1986-му (в Україні, Луганській області), у незалежній Україні – в 1991 році. На Закарпатті, за словами Наталії Стрижак, починаючи з 2014 року таких малят завдяки діяльності Ужгородської філії МЦ «Інтерсоно Medicover Group» народилося понад 300. Це абсолютно здорові діти, нічим не відрізняються від інших.

Утім, варто знати, що далеко не завжди, якщо жінка завагітніла внаслідок ЕКЗ, справа завершиться пологами. Частина вагітностей переривається на ранніх термінах, трапляються і випадки мертвонароджуваності. Правда, у деяких клініках при повторній і наступних спробах обіцяють знижки від 30 до 50%. Але з такою знижкою – це все одно досить велика сума грошей, тому навіть матеріально забезпечені пари до 3–4-ї процедури не вдаються.

За статистикою, якщо жінка не народила першого разу, повторити процедуру погоджуються тільки 30–40% пар у нашій країні. Для порівняння, у світі цей показник становить близько 60–65%.

Про негативні наслідки ЕКО зазвичай не прийнято говорити. Утім, з кожним роком з’являється дедалі більше інформації про шкідливий вплив екстракорпорального запліднення на здоров’я матері. Дослідження, проведені ізраїльськими медиками, довели, що штучне запліднення збільшує ризик захворювання на рак молочної залози в жінок на 40%. Рідше трапляються випадки раку яєчників. У 75–85% випадків хворобу виявляють аж на 3–4-й стадії. Після кількох невдалих спроб штучного запліднення в жінок часто розвиваються неврози та депресивні стани.

Що стосується моральних аспектів екстракорпорального запліднення, то ця дискусія в суспільстві точиться вже досить довго. Оскільки в процесі ЕКЗ гине значна частина ембріонів, ця процедура є неприйнятною для противників абортів. Зокрема, селекція (вибраковування дефектних і слабших) та редукція (вбивство «зайвих» ембріонів з тих, що імплантувалися в матці) є умисними вбивствами. Для того, щоб не застосовувати редукції, «підсаджують» мало ембріонів. Оскільки в процесі розморожування ембріонів частина з них гине, морально прийнятною є відмова від кріоконсервації, а відповідно від стимуляції яєчників для створення великої кількості ембріонів.

Католицька церква засуджує ЕКЗ не лише з причини абортативності технологій і маніпуляції з людським життям, а й тому, що через цей спосіб запліднення дітонародження відділене від подружнього акту. Зокрема, в Енцикліці Evangelium Vitae (25 березня 1995 року) Папа Іван Павло ІІ навчає: «Різні техніки штучного запліднення, які, здається, мають служити життю й часто застосовуються з тим наміром, насправді також уможливлюють нові замахи на життя. Вони неприйнятні з погляду моралі, оскільки відділяють дітонародження від істинно людського контексту подружнього акту, а надто стосується це до техніки, що донині нараховує високий відсоток невдач: ідеться тут не стільки про самий момент запліднення, скільки про наступну фазу розвитку ембріона, який наражається на ризик скорої смерті. У багатьох випадках наявна більша кількість ембріонів, ніж це необхідно для переселення котрогось із них до лона матері; потім ці так звані «понаднормові ембріони» вбивають чи використовують у наукових дослідах, які мають начебто служити поступові науки й медицини, а насправді зводять людське життя тільки до ролі «біологічного матеріалу», що ним можна вільно орудувати».

Тож вдаватися чи ні до штучного запліднення – особиста справа кожної пари. Зрозуміло, що бажання омріяного батьківства часто затьмарює будь-які моральні аспекти. А заради довгоочікуваного «мама» подружжя віддали б усе на світі.

Христина БІКЛЯН