Як у Перечині в дощову погоду вербу освячували

Сьогодні у християн східного обряду – Вербна неділя. Вербна неділя (лат. Dominica in Palmis de passione Domini) – неділя, яка припадає за 7 днів до Великодня. Великий Тиждень, який ще називається Страсним, розпочинається Вербною неділею. Багатьма мовами світу вона називається Пальмовою неділею – з огляду на гілки пальм, що їх стелили на дорогу під час входу Господа Ісуса до Єрусалиму. Однак на слов’янських територіях, де пальми не ростуть, а весна настає з цвітіння верб, то пальмові гілки люди замінили вербними, які починають зеленіти і цвісти, та відповідно і назва свята змінилася: білоруською – Вербніца, болгарською – Цветніца, сербською – Цвети, словацькою – Квітна неділя (у деяких місцевостях України Вербну неділю також називають Квітною). Для закарпатців ця неділя є Вербною, Цвітною або ж Шутковою. Люди несуть до церков гілочки верби (ще кажуть «котики», «мицьки», «шутка»). Після Служби Божої священики проводять обряд освячення.

Не розумію, чому дехто (серед них є і священики, і пересічні люди, і користувачі соціальних мереж) каже, що цього дня «святкуємо в’їзд Ісуса до Єрусалиму». Ісус прибув до Єрусалиму на ослові. Він увійшов чи в’їхав? Думаю, що краще сказати «увійшов». Отже, сьогодні, 1 квітня, православні та греко-католики відзначають вхід Спасителя до Єрусалиму, а не в’їзд.

Зранку в Перечині задощило, сердитий вітер завивав. Незважаючи на несприятливі погодні умови, до греко-католицької церкви Святого Миколая Чудотворця прийшло багато вірників. Святкову Літургію відправили настоятель храму отець Мирослав та Преосвященний владика Мукачівської греко-католицької єпархії Ніл (Юрій Лущак). Варто зауважити, що отець Юрій очолював греко-католицьку парафію у Перечині після виходу з підпілля греко-католицької церкви та ініціював зведення храму для греко-католиків Перечина. Тому тут йому завжди раді.

Після Служби Божої відбулося освячення вербових гілок. Отець Мирослав освячував галузки у приміщенні церкви, бо надворі дощило, було холодно.  

Майже всі прихожани оздобили гілки, зв’язані у пучок, різнокольоровими стрічками. Красиво! Що тут додаси.

До свята люди готувалися заздалегідь: зрізАли гілки за тиждень-два, поставили вдома у вазон, аби розпустилися мицьки, хтось купив гілочки верби на базарі (на сьогодні десятка – то не гроші, тим паче, для святого діла).

Після відбулося миропомазання, його здійснив отець Ніл.

 «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень Великдень», – промовляють закарпатці, ударяючи одне одного. Вважається, що мицька має магічну силу і захищає хату та обійстя від грому й пожежі. Освячену вербу кладуть у хаті за ікону, в хліві, стайні, втикають гілки в грядки на городі. Господині ставлять на тісто для паски, аби файно виросло.

Завтра настає Страсний тиждень. За традицією, протягом наступних трьох днів закарпатці прибирають свої оселі, миють, чистять, фарбують. З четверга печуть паски, книші, тістечка, розмальовують писанки, готують великодні страви.

Тетяна Грицищук, фото автора