Над прірвою в житті: закарпатський руфер Іван Кіраль. ФОТО

Від його неймовірних роликів на youtube мороз іде по шкірі. 18-річний закарпатський руфер поставив на вуха всю Україну і став справжнім героєм Інтернету.

На його рахунку безліч екстремальних підйомів та небезпечних трюків. Йому вдалося підкорити без страховки не тільки елеватор у рідному селі, але й найвищі висотки в Україні.

Іван Кіраль народився і виріс у с. Горонда, що на Мукачівщині. За фахом хлопець – автослюсар. Розповідає, що незвичне захоплення з’явилось абсолютно несподівано рік тому.

«Якось побачив 20-метрову вишку й вирішив на неї вилізти. Мені сподобалося це відчуття. Воно мене захопило, тому я продовжував проникати на різні об’єкти в селі: закинуті склади, елеватор, мобільні вишки. Багато займався, а з часом намагався доповнювати підкорення вершин різними акробатичними трюками. У мене не було можливості поїхати кудись далі від села тренуватися, тому я розважався як тільки міг», – розповідає юнак.

Трохи згодом руфер почав їздити в найближчі міста – Ужгород та Мукачево, аби там улаштовувати карколомні трюки на дахах. В обласному центрі Івану вдалося забратися на найвищий готель міста – 14-поверховий «Інтурист».

«На відео, яке ми викинули в Інтернет, видно, що там, на даху, я роблю стійку на руках та повисаю із краю висотки на одній руці. Окрім цього,

біжу по краю даху, перестрибуючи прірви. Після цього в мене з’явилася ще низка відео з ужгородської 100-метрової котельні, мостів та башт», – каже Іван.

Юний екстремал розповідає, що справжнім проривом у його захопленні стала поїздка до столиці України. Там він познайомився з іншими руферами. Тоді хлопець почав підкорювати хмарочоси, мости, будівельні конструкції та інші висоти міських ландшафтів, серед яких Південний міст (135 м) і Кловська вежа (168 м).

«Задоволення від руфу визначається не тільки фактом того, що ти кудись заліз. Ти отримуєш радість на всьому шляху, – розповідає юнак. – Коли знаходишся на висоті, тебе переповнює адреналін. Страх – це просто те, заради чого хочеться жити. Уся фішка в тому, що його потрібно спрямувати в правильне русло. Якщо страх – ворог, зробити з нього друга. Змусити, щоб він працював на тебе, а не ти на нього. Щоб він давав тобі силу. Відчуття рівноваги приходить у процесі. Це все з’являється поступово. Головне – іти».

До такого незвичного хобі батьки Івана Кіраля ставлять негативно. Але попри скандали в сім’ї хлопець продовжує займатись улюбленою справою і переконує, що впевнений у тому, що робить.

«Коли я тільки починав, то ретельно замітав сліди, аби, бува, батьки не побачили відео чи фото з підкорення вершин. Але все таємне, колись стає явним. Тепер мені вже немає сенсу, щось приховувати. Розумію, що батьки хвилюються за мене. Але це моє життя. Я не знаю, що далі буде. Чи принесе це в житті мені якусь користь. Поки що я просто роблю те, що мені подобається», – каже хлопець.

У рідному селі Іван Кіраль – зірка. Хлопці рівняються на нього, а дівчата вишиковуються в чергу, щоб познайомитися з ним. Багато хто заздрить йому. Тільки не знати, чи знайдуться такі люди, які позаздрять його батькам. Бо як кажуть у народі: «Береженого і Бог береже». Для батьків головне, щоб їхні діти були здорові й щасливі, а не суперекстремальні та безстрашні. Тож перш ніж забратися на карколомну висоту, потрібно подумати про це.

Христина БІКЛЯН