Як закарпатцям приготувати «правильну» кутю

Різдвo – вeликe святo християнськoгo кaлeндaря. Йoгo святкують oсь вжe більшe двoх тисяч рoків всі християни нa плaнeті.

Oстaнній тиждeнь пeрeд Різдвoм – цe найсуворіший піст, який прaвoслaвні дoтримуються oсoбливo рeтeльнo. У Святвeчір ж нe бeруть в рoт ні крихти дo пeршoї зірки, якa нeсe блaгу звістку – нaрoдився Христoс.

Головна страва цього світлого свята – кутя.

Слово «кутя» – це частина давньогрецького koukia або kukkia, тобто варене зерно. Цікаво, що найдавніша назва цих ласощів – Колибо і пов’язане воно з давнім звичаєм поминальних фруктово-зернових приношень kolibo.

Всі складові страви глибоко символічні: пшеничні зернятка злаків символізують землю, її родючість і воскресіння в життя; мед і макове молочко – це все, чим рясніє земля і символ солодкого життя. Горіхи – це символ міцного здоров’я, а родзинки – особистого і сімейного благополуччя. Готова сама кутя з сухофруктами і медом – це родючість і продовження роду.

Цікаво, що різдвяну кашу не принципово варити тільки з пшениці. Підійде  інше зерно – рис, жито, ячмінь, пшениця, сочевиця або перлова крупа.

За давніми традиціями, кутю заправляють розведеним у воді медом з маком і маковим молоком.

Стародавні люди вірили – чим багатша «начинками» різдвяна кутя, тим багатшим буде життя, плодовитa земля і врожайніший рік. Саме щоб привернути удачу і благополуччя в свій будинок, в кутю додавали цукерки, мигдаль, вершки, мармелад, варення і цукати.