Ужгородські ліфти: краще ходити сходами

Питання, пов’язані з експлуатацією ліфтів, нерідко є проблемними для мешканців ужгородських багатоповерхівок. Підйомники не тільки часто ламаються через тривалий час використання, а й щомісяця «з’їдають» із сімейного бюджету кошти, навіть якщо люди ними зовсім не користуються. Але про все по порядку.

Сергій Сорока, директор комунального підприємства «Ужгородліфт», розповідає, що на їхньому обслуговуванні перебуває близько 300 ліфтів, у 93% з них закінчився термін експлуатації, тобто їм понад 25 років. Щоб використовувати їх і надалі, проводяться обстеження та капітальні ремонти. Після цього ліфти здаються в подальшу експлуатацію, але є й такі, що більше вже не працюють.

«Наразі в Ужгороді нараховується 140 ліфтів, які потребують капітального ремонту та усунення різних поломок. Відтак їх зможуть використовувати найближчі 4 роки – до наступної перевірки. Звісно, місцевий бюджет не виділяє стільки коштів, щоб можна було полагодити одразу всі. Так, цього року відремонтували лише 10 ліфтів», – зазначає Сергій Юрійович.

Варто додати, що такі капремонти проводяться коштом місцевого бюджету за співфінансування мешканців, що становить відповідно 95% та 5% від кошторисної вартості ремонту ліфта. Наступного року ця пропорція зміниться не на користь мешканців – уже прийнято відповідне рішення Ужгородської міської ради. Тож ОСББ, ЖБК та будь-які структури комунальної власності оплачуватимуть 20%, а міська влада 80% вартості ремонту.

Сергій Юрійович розповідає, що багатьом ліфтам продовжували термін експлуатації по 4–5 разів, адже в Ужгороді чимало старих підйомників, яким понад 35–40 років, і планові ремонти там проводяться кожні 4 роки. Ніяких обмежень щодо кількості таких «продовжень життя» немає…

Стосовно встановлення нових ліфтів у наших багатоповерхівках, то пан Сергій наголошує, що така можливість є, а от коштів на це нема. Вартість одного ліфта залежно від того, який він і скільки зупинок матиме, коливається від 800 тис. до 1 млн грн. До прикладу, цього року грошей не виділили на заміну жодного ліфта, а от у 2015-му встановили одразу два нові.

Пан Євген живе в сучасній новобудові в спальному районі Ужгорода й каже, що керувався при виборі житла не тільки розташуванням будинку, обов’язковим критерієм для нього була наявність сучасного ліфта.

«Я багато років жив у будинку, де ліфт здебільшого не працював. Чесно кажучи, з роками до цього звикаєш. Однак тепер у нас маленька дитина, тому ми обирали тільки з-поміж будинків, де є сучасні ліфти. І таки знайшли ідеальний варіант. У нашій багатоповерхівці новий ліфт із сучасними технологіями. Щоб викликати його, кожен мешканець має спеціальний «ключ». Це, можливо, незручно, коли до вас приходять гості, адже треба їх зустрічати, але з іншого боку, великий плюс – хто, як не самі жителі, ставитиметься бережно до свого майна», – розповідає Євген.

Варто додати, що мешканці ужгородських багатоповерхівок наразі боргують «Ужгородліфту» 3 млн 850 тис. грн, і це призводить до того, що підприємство перестає справлятися й забезпечувати безперебійну роботу ліфтів.

«Ці гроші не вкладаються в матеріали, запчастини, тому ліфти так часто ламаються і зупиняються, але в цьому винні самі мешканці, адже є, наприклад, під’їзд, де боргують 3 тисячі гривень, а є, де 30 тисяч. Звісно, на них можна подати до суду, але це знову вимагає коштів. Щоб скласти судовий позов на одного мешканця, потрібно як мінімум 750 грн. Людина не платить, у нас немає грошей, і ще потрібно знайти кошти, щоб подати на неї в суд, і чекати 3–4 роки», – каже Сергій Сорока.

У підприємства є судові позови ще з 2011 року, які до сьогодні не закриті судовими виконавцями. Така справа виходить нераціональною, адже якщо з будинку боргують 30 тисяч і потрібно подавати до суду на 10 мешканців, то це загалом 7,5 тис. грн. Як не крути, виходить замкнене коло.

Протягом останніх 5 років ноу-хау в ліфтовому господарстві Ужгорода стала карткова система. Принцип її роботи такий: людина заходить у ліфт, кладе картку в спеціально встановлений пристрій, де зчитується одна поїздка, натискає кнопку свого поверху і їде. Система карткового доступу коштує 4,5 тис грн, одна порожня картка – 29 грн, плюс на неї поповняються поїздки, одна – 65 коп. Наразі таким чином у місті обслуговуються три ліфти.

Карткова система має як плюси (нижні поверхи можуть практично не платити за ліфт), так і мінуси. До останніх відносять те, що вона не передбачена законодавством України, адже при оплаті за картковою системою людям неможливо надати пільги та субсидії. Крім того, у такому разі підприємство не збирає стільки грошей, щоб утримувати цей ліфт.

«Нам потрібно виплачувати заробітну плату працівникам, витрачати кошти на аварійну службу, а з картковою системою ми збираємо менше визначеної суми. Ви ж розумієте, що утримувати людей на роботі дуже складно – потрібно виплачувати нормальні зарплати. Відповідно, працівники починають звільнятися. За останні півроку 6 наших людей поїхали на заробітки в Польщу та Чехію. Якщо цей темп залишатиметься, то може призвести до вимушеного закриття нашого підприємства й зупинки роботи всіх ліфтів», – наголошує Сергій Сорока.

Щодо оплати, то її вираховують згідно з квадратурою квартири, а не кількістю мешканців. Тобто якщо в сусідній квартирі проживає 10 людей на 50 кв. м, а у вас тільки двоє на тій самій площі, відповідно вони користуються ліфтом частіше, хоч ви й платите однаково. Ціна за 1 кв. м коливається від 0,45 до 1,49 грн.

Ні для кого не секрет, що в багатоповерхівках Ужгорода існує ще одне проблемне питання, пов’язане з ліфтами. У будинках, де другий поверх є фактично першим житловим, мешканці змушені платити за ліфт, хоча ним узагалі не користуються.

Так, пані Ілона зіштовхнулася з цією проблемою близько 10 років тому, коли разом з чоловіком придбала квартиру в «словацькій» багатоповерхівці. «Ми живемо на другому поверсі, але він фактично є першим житловим – під нами лише підвали та технічні приміщення. Ми ні разу на тому ліфті й не їздили, але щомісяця отримуємо квитанції з чималими сумами – після підняття плати навесні це 92 грн, – розповідає жінка. – Близько 6 років тому після тривалих оббивань порогів ліфтових підприємств та міської влади я подала до суду, але програла, бо в законі написано, що я зобов’язана платити! Але таке може бути тільки в Україні: людина, яка не користується ліфтом не через здоровий спосіб життя, а просто тому, що живе на першому поверсі, має платити за нього близько 100 грн кожного місяця. Я навіть попросила, щоб нам заблокували поверх, але знову ж таки почула відмову».

Сергій Юрійович пояснює ситуацію: якщо ви маєте квартиру в багатоповерхівці, то відповідно потрібно брати участь в утриманні всього будинку, зокрема ліфту, адже він потрібен не лише мешканцям останнього поверху. Щодо блокування, то в такому випадку слід розділяти невиплачену суму на інші поверхи, а таке подорожчання не є законодавчо підкріпленим.

Як бачимо, проблем в ужгородських ліфтів чимало. Тож їздити на них чи ходити пішки, обирати лише вам!

Вікторія КОПИНЕЦЬ