Як диво-екперимент в одній із ужгородських шкіл вплинув на дітей

У наш час важко уявити собі школярів без мобільних телефонів.

Малюки розбираються в сучасних гаджетах подекуди краще за дорослих. Наразі мобільний не тільки спосіб зв’язку, але й потужний пристрій для розвитку дитини. Утім кожна медаль має дві сторони. Тож де закінчується користь гаджетів для школяра і починаються проблеми для вчителів, батьків і самої дитини?

…Уже третій місяць учні 6-Б класу Ужгородської спеціалізованої школи № 3 з поглибленим вивченням англійської мови на уроках без мобільних телефонів.

Знаходяться гаджети у спеціальному сейфі. Така ідея спала на думку батькам несподівано. Керівництво школи та вчителі її підтримали. І вже за кілька місяців усі разом були неймовірно здивовані результатом.

Завітавши в гості до школярів, я застала доволі незвичну картину. Під час перерви діти грали в шашки та кубики, малювали, дівчатка весело спілкувалися. Здається, про мобільні телефони усі й забули. На моє запитання, чи не нудно вам без мобільних, діти майже хором відповіли, що аніскілечки. Бо за ці кілька місяців неймовірно подружилися і згуртувалися.

– Ну і де ваші мобільні? – запитую.

– Он там, у сейфі, – показують учні на маленьку фіолетову шафку, яка замикається на ключ.

Сюди до початку уроків діти складають свої мобільні телефони на весь день. Усередині є спеціальні відділення, окремі для телефону кожного учня.

Батьки зізнаються: така ідея прийшла спонтанно. Утім, як показує практика, виявилася дуже вдалою. За кілька місяців діти почали показувати кращі результати у навчанні, до того ж стали спокійнішими, а в деяких навіть з’явилися друзі.

«Ми зробили це для забезпечення спокою батьків, учителів та дітей. Адже відірвати дітей від смартфонів було просто неможливо, – розповідає мама Майї Кремер, учениці 6-Б класу, пані Ліля. – Що не перерва, вони сидять і тупо дивляться у свої екрани. Реально ніхто ні з ким не спілкувався. Коли моя дочка приходила зі школи, я запитувала щось про її однокласників, то їй особливо не було про що мені розповісти. Після нашого експерименту все дійсно змінилося. Діти стали спокійніші, але й водночас активніші. Щасливі діти – щасливі батьки».

Задоволені експериментом і вчителі. Навчання стало продуктивнішим, діти більше встигають і сподіваються тільки на себе.

«Якщо порівнювати цей клас з паралельними, то під час уроку тут дійсно панує робоча атмосфера. Учні зібрані, ми встигаємо проходити навіть більше, ніж за планом уроку. Чому так? По-перше, не витрачається час на зайві зауваження, діти стали більш уважні. По-друге, вони не листуються під час уроку. По-третє, я впевнена, що ніхто не списує. Бо якщо на уроці завдання написати твір, то вони точно не перепишуть його з Інтернету», – пояснює вчитель української мови на літератури Леся Павловська.

Притім школа досить прогресивна. Майже кожен клас тут обладнаний мультимедійною дошкою та проектором. Майже по всій території закладу є Wi-Fi. Тобто в класі під час уроку гаджети присутні. Але користуються ними тільки вчителі.

«Я намагаюся завжди підтримувати ініціативи батьків. Навіть якщо вони виявляться помилковими. Якщо не спробувати, то не зрозумієш, правильно це чи ні. Тому підтримала ідею батьків 6-Б класу, – розповідає директор навчального закладу Світлана Фесенко. – Адже ми повинні зробити так, аби діткам було якнайкомфортніше проводити в школі більшу частину свого часу. Тим паче, у 6-му класі вони ще не зовсім розуміють, навіщо їм потрібні гаджети і як використовувати їх максимум з науковою метою. Зрештою те, що я почула від дітлахів, мені сподобалося. Вони сказали: ми нарешті почали спілкуватися один з одним».

Зі свого досвіду Світлана Фесенко розповідає, що учні дедалі більше стають візуалами. Тобто в основному сприймають навколишній світ очима. А мова за рахунок того, що мало читають, спілкуються, обговорюють якісь теми, дуже страждає. Оскільки діти тепер про всі важливі новини дізнаються зі стрічки новин, це дуже впливає на їхній розвиток.

«Слухати, говорити і чути – дуже важливо. Насамперед ми повинні навчити наших дітей висловлювати свої думки й почуття, бо це неабияк пригодиться їм у житті», – підсумовує директор.

Поки що такий експеримент у міських школах – новинка, але хтозна, чи невдовзі ним не зацікавляться в інших навчальних закладах Ужгорода.

Безумовно, регулювати використання телефону дитиною повинні батьки, і тільки їм вирішувати, який телефон купувати їй та чи дозволяти брати його в школу. Але не варто забувати, що вплив гаджетів на здоров’я дітей безперечний. Якщо з приводу випромінювання є певні сумніви та дебати, то небезпека для зору і слуху очевидна. Дитина часто й подовгу грає в ігри на телефоні, що з огляду на маленький розмір екрана вимагає особливої напруги очей. Постійні розмови та прослуховування музики можуть призводити до того, що слух дитини також втратить гостроту.

Та попри все це, звісно, телефон – річ корисна. Тож потрібно навчити дитину використовувати цей диво-пристрій з максимальною користю. А це ви зможете зробити, шановні батьки, тільки показуючи дітям свій позитивний приклад!

Христина БІКЛЯН