На Виноградівщині діє унікальний іпоцентр, який змінює життя

У них неможливо не закохатися. Граціозні, з великими розумними очима, вони справляють незабутнє враження на кожного, хто з ними знайомиться. На цьому обійсті їх семеро. Хто ці красені, неважко здогадатися, – це коні. Різної масті, різні за характером і темпераментом, але надзвичайно привабливі та дружелюбні. Вони манять сюди всіх, хто потребує допомоги та уваги. Так-так, саме допомоги, бо після їхнього лікування хворі почуваються здоровими й щасливими. Ці тварини здатні творити диво. У цьому не раз переконувались усі відвідувачі унікального кінного центру «Селід».

…Під час подорожі у Виноградово ми познайомилися із героями цього матеріалу – родиною Маргітичів. Колись коні повністю змінили їхнє життя, тож зараз вони намагаються допомогти і змінити на краще життя людей, які приходять сюди.

– Я навіть не знаю, з чого все почалося. Мабуть, ми захотіли змін у житті, – розповідає Ілдика Маргітич. – У нас був ось цей невеличкий клаптик землі, вкритий чагарниками і сміттям. Ішов 2013 рік. Спочатку ми планували займатися тут фермерським господарством. Мали шестеро корів і коня Селіда. Пригадую, був холодний листопад, а на фермі ні світла, ні води. Це видався дуже важкий рік. Я була дуже розчарована й одного разу підійшла до Селіда, пригорнулася до нього, заспокоїлась і відчула, що коні – це те, чим потрібно займатися на фермі. Так поволі ми дійшли до того, що почали займатися іпотерапією.

Пан Ергард із дружиною Ілдикою пройшли спеціалізоване навчання в Угорщині та Польщі, старша донька подружжя Еміка отримала європейський сертифікат як спеціаліст з верхової їзди та іпотерапії.

Тож до лікування намагаються підходити комплексно. Постійно організовують на базі кінного центру літні кінні табори, прогулянки верхи та сеанси іпотерапії для дорослих і дітей.

Успіхів за цією методикою можна досягти в лікуванні дітей, хворих на ДЦП, аутизм, синдром Дауна, і навіть з вадами психічного розвитку лише за 10 занять.

«Під час їзди верхи задіяні всі м’язи людини. За рахунок вищої на 1,5–2 градуси температури тіла коня та його рухів ноги дитини, яка сидить верхи, розігріваються. Це нормалізує тонус м’язів, пришвидшує кровообіг у кінцівках та відповідно поліпшує кровопостачання мозку. Також під час їзди верхи дитина намагається втримати рівновагу і не впасти, тож активізує як здорові, так і хворі м’язи», – розповідає пан Ергард.

Важливо, що іпотерапія має і психологічний аспект. Дитина під час «спілкування» з конем отримує низку позитивних емоцій, а біополе цих тварин допомагає їй позбутися відчуття самотності та безвиході. Кінь – це своєрідний місток між дитиною і людьми. Самооцінка малечі, яка керує такою великою істотою, підвищується. Дитина стає зосередженою, цілеспрямованою, сміливою, впевненою.

«Поступово світ людини, яка контактує з конем у лікувальних цілях, наповнюється новими відчуттями, барвами, емоціями. У неї повертається інтерес до себе самої та свого оточення, з’являється бажання виявляти активність не лише у спілкуванні з тваринам, але й у повсякденному житті», – зазначає пані Ілдика.

Іпотерапія відбувається в ігровій формі. Під час занять дітей супроводжує тренер. Разом учать будову коней. Далі – спеціальні вправи та масаж. Наприкінці заняття діти обов’язково годують своїх підопічних фруктами, овочами. Коней для занять іпотерапії підбирають дуже ретельно. Для цього важливо враховувати будову спини тварини та її ворс, щоб дитині було комфортно сидіти верхи. Дорослі коні є спокійнішими, а великий досвід роботи з людьми підвищує їхню здатність розуміти настрій наїзника. Якщо кінь відчуває загрозу з боку людини, він не підпустить її до себе. Якщо ж бачить безпомічність та страх, стане другом і підтримає.

Серед відвідувачів центру діти від трьох років з різними вадами. Утім найбільше заклад допомагає розвивати дітей з діслексією, замкнутих.

За певний період іпотерапії вони змінюються на очах.

…Дитячі очі, сповнені вдячності й захоплення, – ось найбільша нагорода для людей, які подарували малечі шанс стати здоровою і щасливою. Бо сім’я Маргітичів, створюючи кінний центр «Селід», перш за все хотіла прислужитися людям. Для цього багато працювала і вчилася.

Досвід переймали в сусідів з Угорщини. Саме там сім’ї надали фінансову допомогу (виграш малого гранду) і навчили, як правильно розвинути справу, щоб усі, хто потребує лікування іпотерапією, змогли цим скористатися.

Христина БІКЛЯН