Андраш Шоссел. Відкриття пам’ятника видатному скульптору Закарпаття

15 жовтня відбулося відкриття пам’ятника на могилі видатного скульптора Мукачівського залізоливарного заводу Андраша Шоссела в селі Фрідєшово, що на Мукачівщині.

Аттіла Коприва, закарпатський художник, розповів присутнім на урочистій події, що Андраш Шоссел (угор. András Schossel) народився 1824 року в селі Верхні Ремети в сім’ї столяра-моделювальника заводу. Працював учнем у свого батька, а згодом – формувальником. Навчався в Будапешті у відомого скульптора Ференца Угрі та у Віденській художній академії, де був учнем скульптора Кашмана. Під час навчання Андраш Шоссел двічі отримував премію ім. Гунделя І та ІІ ступенів – у 1846 та 1847 роках. Також був нагороджений призом мецената Вінценца Неулінга.

Після навчання Шоссел протягом року проходив стажування на металургійних заводах у Дрездені. У цей період він відвідує Гляйвіц та Берлін, провідні центри прусського художнього литва. Під час революційних подій у 1848 році повертається на завод у Фрідешові, де починає свій шлях до визнання.

Чавунний шаховий набір, відлитий у 1860 році на Фрідешівському металургійному заводі графів Шенборнів скульптором та формувальником підприємства, у 1873 році отримав золоту медаль на промисловій виставці у Відні.

На могилі Андраша Шоссела з самого початку встановили пам’ятник із чавуну, але з плином часу та «за допомогою» варварів металева конструкція була знищена.

Нинішній монумент став третім меморіалом на території Кольчинської селищної ради після Кендерешівської панорами та споруди, установленої біля першої на Закарпатті ГЕС.

В урочистостях узяли участь Василь Брензович, народний депутат України, голова ГО “ТУКЗ – КМКС”, Гейзо Гулачі, депутат обласної ради, заступник голови ГО “ТУКЗ – КМКС”, голова Мукачівського осередку, Антонія Ковачі, консул Генерального консульства Угорщини в Ужгороді, Сергій Гайдай, голова Мукачівської районної державної адміністрації, Микола Дуб, голова Кольчинської селищної ради, Аттіла Коприва, член спілки художників Закарпаття, митець, Емма русин, автор монумента.

Гейзо Гулачі під час виступу зазначив: «Пам’ятник Андрашу Шосселу, вилитий з чавуну на Мукачівському заводі, на цьому місці стояв упродовж 140 років, але за останні десятиліття був знищений разом з іншими пам’ятниками та могилами. Ми спромоглися відтворити його максимально наближеним до оригіналу, але вже з бетону. Таким чином хочемо зберегти пам’ять про відомого митця нашого краю».

Пан Гулачі подякував всім, хто взяв активну участь в установленні пам’ятника та інших пов’язаних із цим роботах: фонду Габора Бетлена, ГО “ТУКЗ – КМКС”, Миколі Дубу, Еммі Русин, тим людям, які допомогли знайти місце могили, та іншим причетним. Він також висловив сподівання, що пам’ятник стане ще одним історичним місцем, яке відвідуватимуть закарпатці та гості краю, тож сприятиме розвитку туризму.

Василь Брензович зауважив, що в області знаходиться велика кількість пам’ятників і видатних місць, які треба зберегти, адже це є нашим обов’язком. «Дуже радий, що сьогодні, після стількох років забуття, я разом із вами можу знаходитися тут на урочистостях, які повернуть пам’ять про видатного митця нашого краю, знаного й за кордоном. Пам’ятник, установлений нині, хоч виготовлений не з металу, як було раніше, а з каменю, є копією попереднього. Споруда символізує дві речі. У першу чергу для того, щоб жити і творити майбутнє, нам на Закарпатті особливо важливо пам’ятати й шанувати минуле. І друга, не менш важлива: сподівання, що через певний час у нашому краї знову виготовлятимуть промислові товари світової якості. Тепер ми маємо докласти зусиль, щоб зберегти нашу історію, де в дружбі та взаєморозумінні проживають різні національності».

Громадська організація Товариство угорської культури Закарпаття (ГО “ТУКЗ – КМКС”) доклало чимало зусиль, аби відновити пам’ятник на могилі скульптора. Для цього Гейзо Гулачі запросив до співпраці місцевого скульптора Емму Русин.

Вона розповіла: «Тут, де ми тепер стоїмо, були могили… Ще дитиною я часто приходила на цвинтар і довго гралася. Мені подобалися тиша та спокій, які панували довкола. Мене захоплювали скульптури ангелів та інших зображень. Пізніше, під час навчання у Львові, приїздила і приводила сюди однодумців по цеху. Минув певний час, народилися мої діти, і я довго не була тут. Коли знову повернулася, ужахнулася. Усе знищено… Тоді доля звела мене з паном Гейзою».

Відновлювальні роботи та творча праця над самим пам’ятником продовжувалися близько року. Місце вічного спочинку Андраша Шоссела на фрідєшівському цвинтарі знаходиться на самій його вершині, звідки відкривається чудова панорама місцевості, яка надихала майстра.

Софія ПЕКАРОВИЧ