У наших заробітчан не вистачає уяви, куди потратити гроші
Традиція заробітчанства на Закарпатті, як і в сусідніх областях, виникла не сьогодні й не вчора. Але якщо наші прадіди їздили в Америку чи Бразилію й, повернувшись, купували вдома землю та садили виноградники, то сучасники не поспішають вкладати в те, що могло би приносити дохід тут. Натомість масштаби заробітчанства зростають, бо сусідні держави дедалі більше зацікавлені в наших кадрах…
Давній знайомий, який працював у районній друкарні, торік просився на таку ж роботу в Угорщину. Тамтешня фірма, почувши, що йому за 50, не прийняла виноградівця. Аж ось недавно угорці самі розшукали чоловіка й запропонували місце на фірмі – кадри вимиваються з угорських підприємств із шаленою швидкістю, тому цього року в країнах ЄС приймають на роботу «і старого й малого» – незалежно від національності, віросповідання чи знання мови.
Міграція кадрів – явище глобальне, й воно набирає розгону. Сусідні держави намагаються загасити дефіцит робочих рук у першу чергу за рахунок мешканців Закарпаття і західних областей України. Найбільш оперативно зреагувала Угорщина, яка зняла всі перепони для працевлаштування. Власник українського біометричного паспорта може спокійно приїхати в будь-яке угорське місто й оформитися там на роботу, навіть не знаючи мови. Зазвичай на підприємствах забезпечують медичне страхування, всі документи для офіційного працевлаштування, житло й навіть харчування один раз на день. Заробіток становитиме щонайменше 70 гривень за годину.
«Думаю, в інших країнах так само готують подібні зміни, тому що і в Польщі, і в Чехії, і в Словаччині переживають такі самі проблеми», – каже мій співрозмовник Анатолій Преображенський. Він уже два роки надає послуги з оформлення документів для роботи за кордоном. Ще раніше й сам їздив працювати в Польщу.
«Правда, я йшов туди не просто заробити, а опанувати всю процедуру оформлення документів, офіційного працевлаштування за кордоном. Коли випадав вільний час, відвідував польські підприємства, представлявся працівником агенції по працевлаштуванню, знайомився, розпитував про потреби в кадрах і попередньо домовлявся про майбутню співпрацю», – розповідає Анатолій.
На той час, коли він повернувся додому й започаткував свою рекрутингову діяльність, уже знав усі юридичні механізми, був готовий зробити будь-які документи на роботу, міг запропонувати перелік підприємств, куди може оформити право на працевлаштування.
За приблизними підрахунками, тільки на Виноградівщині є близько тридцяти посередників, які надають консультації і беруть на себе підготовку документів. Щомісяця з району виїжджає на заробітки від 100 до 500 чоловік, і ця тенденція не спадає.
Популярність напрямів час від часу міняється. Недавно найбільше робітників і студентів виїжджади в Польщу, зараз внаслідок зняття всіх обмежень зріс інтерес до Угорщини.
Як правило, закарпатці намагаються влаштуватися на більш інтенсивні роботи, намагаючись будь-що працювати й отримувати чим більше. На жаль, каже Анатолій, наші співвітчизники самі себе заганяють у принизливі умови, готові працювати неофіційно, відмовитися від нормальних умов. Хоча, вважає він, можна мати цілком достатній заробіток від 500 євро і більше, працюючи цивілізовано, по 8 годин на день, із обов’язковими вихідними, соціальними гарантіями.
Так чи інакше, потік заробітчан розширюється, оскільки рівень платні вдома їх не затримує. Хіба що примушують залишитися побутові причини – нема на кого залишити дітей, вік не дозволяє тощо.
На думку одного з підприємців-роботодавців, навіть плата як така не є прямою причиною їхати за кордон. Зараз в області теж є види робіт, де досвідчений працівник заробить і вдома 7 – 10 тисяч гривень. Але, їдучи за рубіж, він залишає вдома всі клопоти й проблеми, економить на харчуванні, на багатьох витратах, навіть на сигаретах (кидають палити на три місяці, бо дорого, а повернувшись додому, знову беруться за цигарку). Таким чином привозять із заробітків від півтора до 3 тисяч євро. Скажімо, 500 євро піде на погашення тих чи інших боргів, а решта залишається в розпорядженні заробітчанина. А вдома, отримуючи, наприклад, 10 тисяч гривень на місяць, той же чоловік навряд чи зможе відкласти якусь суму – щоденні витрати «з’їдять» усе.
За цих умов наші роботодавці намагаються переглянути систему оплати – передбачають надбавки за стаж роботи. Приміром за 10 років – плюс 1000 гривень. Крім того, підприємці намагаються автоматизувати процес виробництва, вивільнивши певну кількість вакансій.
Як правило, каже Анатолій, виглядає так, що заробляння грошей є самоціллю закарпатців. Якщо прослідкувати, як витрачаються кошти, здобуті важкою працею, то виявляється: молоді заробітчани в першу чергу намагаються купити «круту тачку» й побудувати собі житловий будинок, а то й два. Зводять їх десять – двадцять років, потім добудовують, перебудовують і на це витрачають усе своє життя. Мало в кого вистачає фантазії на цікавіші проекти, зокрема в бізнесі. Наші люди не звикли думати на два кроки вперед.
Сам Анатолій уже зараз має задумку створити сайт, «біржу праці» в інтернеті. Будь-хто зможе там відшукати собі вакансію в країнах Європи, безкоштовно отримати всю інформацію й навіть домовитися з роботодавцем про працевлаштування, не звертаючись до посередників. У такому випадку відпаде потреба й у нинішніх послугах, які надає Анатолій, відповідно він втрачає заробіток. Але чоловік до цього готовий і вже продумав джерела фінансування сайту. Заробляти можна й удома, переконаний Анатолій Преображенський, але для цього треба не просто планувати, малювати перспективи, а конкретно діяти.
Василь ГОРВАТ
м. Виноградів
Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.
Підписатися
