В Ужгороді працює виїзна бригада паліативної допомоги

Вже понад півроку, в Ужгороді працює виїзна бригада паліативної допомоги. Це люди, які доглядають невиліковно хворих вдома, надають їм та їхнім рідним різного роду підтримку та допомогу.

На обліку у паліативної бригади майже сотня хворих. Щодня вони виїжджають до своїх підопічних та допомагають їм боротися зі своїм недугом, а рідним – прийняти його, повідомляє Закарпатський Кореспондент.

Про те, як працює паліативна бригада, чому її створили та про особливості роботи ми говорили з її ідейною натхненницею, головним лікарем УМЦ ПМСД Тетяною Козак. Далі – пряма мова.

“Все почалося з того, що 2 роки тому в Ужгороді планували збудувати справжній хоспіс, подібний до тих, які функціонують в Європі. Тоді громадськість та міська влада стали на заваді будівництву, хоча кошти й люди, які б цим опікувалися – були.

Тоді Тетяна Козак вирішила, що можна було б зробити бодай щось для невиліковно хворих, кількість яких в Ужгороді, на жаль, чимала, тому й ініціювала створення виїзної паліативної бригади.

Паліативна бригада – це лікар, медичні сестри, психолог, соціальний робітник та духівник, котрі працюють з невиліковно хворими та їхніми рідними у них вдома.

Зараз на обліку у бригади паліативної допомоги 92 особи. Переважно це хворі на рак чи інші серйозні захворювання. Хворого на облік бригаді передає дільничний лікар, однак сам пацієнт чи його рідні можуть відмовитися від послуг працівників паліативної бригади.

Паліативна бригада забезпечена приміщенням у міській поліклініці, автомобілем, на якому виїжджає до хворих та певною кількістю медичного обладнання. Візки, спеціальні ліжка та інші речі для хворих можна брати на користування безкоштовно на якийсь час. Також працівники паліативної бригади забезпечують хворих потрібним для них знеболенням чи, наприклад калоприймачами та памперсами.

Однак цих речей, на жаль, поки недостатньо для всіх.

Фінансується бригада із міського бюджету та за рахунок різних матеріальних допомог, тому всі послуги для хворих абсолютно безкоштовні.

Хотілося б, аби в Ужгороді був хоспіс схожий на ті, що є в Європі. Це великі сучасні будівлі, в яких все побудовано й сформовано так, аби пацієнт почував себе зручно. У цій будівлі мають бути зручні та великі ліфти, пандуси, широкі проходи, аби хворих можна було перевозити на вулицю навіть на ліжку.”

Різні заняття, концерти, арттерапія та музика – все це має бути для того, аби пацієнт не мав часу сумувати та занурюватися у свої проблеми. Однак, поки це все лише у планах, адже місце для будівництва хоспісу так і не знайшли.

Ольга Беца