В окремих селах Берегівщини тести з української мови не склали 100% випускників

Третій рік поспіль Закарпаття займає останнє місце в Україні за результатами зовнішнього незалежного оцінювання.

За даними порталу «Полтавщина», який взявся підвести загальні підсумки ЗНО-2017, 50% закарпатських абітурієнтів не склали один або більше тестів. І хоча є певні сумніви, щодо абсолютності цього числа, оскільки присутні розбіжності, якщо звірятися із даними Українського центру оцінювання якості освіти, результати ЗНО на Закарпатті все одно можна назвати катастрофічними.

26,3% абітурієнтів не здали іспит з української мови, 34,7% – історії України, 24,5% – математики. У середньому, на кожен предмет ЗНО на Закарпатті близько 20-25% абітурієнтів не подолали поріг.

– Ситуація склалася справді критична: кожен четвертий абітурієнт не здає іспит із математики та Української мови та літератури, кожен третій – фізику і англійську мову! Це вже не дзвіночок, це справжній набат, що за цю проблему треба братися серйозно і прямо зараз! – зауважив у коментарі Mukachevo.net координатор громадського спостереження за ЗНО в Закарпатській області ГМ «ОПОРА» Святослав Бабіля.

Підрахунки журналістів порталу “Полтавщина”, які хай не в абсолютних показниках, але відображають загальну ситуацію

Якщо говорити про причини, то, безумовно, на перший план одразу ж виходить питання складання ЗНО абітурієнтами, які представляють національні меншини краю. Результати ЗНО у районах компактного проживання нацменшин вже давно стали фактором політичних спекуляцій. І, якщо глянути на цифри, для цього є підстави.

У Берегівському районі тестування з української мови провалили – 63% абітурієнтів. Причому, в окремих навчальних закладах ця цифра перевищує 90 відсотків – Гатянська ЗОШ – 94%, Яношівський ліцей – 92%, Варівська ЗОШ – 89%. У згаданому районі 100% абітурієнтів Гатянської ЗОШ не склали іспит із Історії України.

У Виноградівському районі, де, здавалося б, не такі катастрофічні показники – 34% абітурієнтів не склали іспит із української мови та літератури, є села де поріг ЗНО з цього предмету не подолали 100% – це Неветленфолівська, Вилоцька та Великопаладська школи.

Схожа ситуація склалася і в Ужгородському районі.

За словами Святослава Бабілі, проблема освіти в районах компактного проживання національних меншин справді існує:

– Завдання держави – надати громадянину будь-якої національності необхідні знання, аби він міг себе реалізувати в Україні. У випадку з тою ж угорською меншиною складається ситуація, коли нам кажуть – ми все робитимемо угорською мовою. Це можна зрозуміти з точки зору проугорської позиції, однак слід констатувати, що таким чином вони забирають у своїх дітей можливість бути повноправним членом українського суспільства. Не даючи їм можливість знати мову, знати термінологію – ми забираємо у них можливість мати майбутнє в Україні. Реалізувати себе тут без цих знань вони не можуть. Що говорити, якщо є випадки, коли абітурієнт не може самостійно заповнити заявку на ЗНО, не кажучи вже про складання самих тестів, – каже Святослав Бабіля.

Щоправда, не слід відкидати і питання персоналій та викладацьких кадрів у навчальних закладах з мовою навчання нацменшин. Якщо брати, приміром, відповідні школи обласного центру, то в ЗОШ№10 не подолали поріг тестування з української мови всього 8% абітурієнтів, в угорськомовній гімназїі – 6%. І тут ми підходимо до однієї з головних причин незадовільних результатів ЗНО на Закарпатті – кадрова, особливо в сільській місцевості, населення якої складає більшість в нашій області, повідомляє mukachevo.net.

— Проблема персоналій дає про себе знати, — каже експерт ГМ «ОПОРА». — В нас дуже багато говорять, що діти не бажають вчитися, що батьки на заробітках і діти не бачать перспектив в освіті, можливості реалізувати себе в цій країні. Тобто цілком можна припустити, що необхідність освіти не розуміють як в сім’ї, так і сам учень. Тому на перший план має виходити навчена людина – вчитель, педагог, яка пройшла відповідне навчання, яка зможе відкрити перед дитиною світ, де навчатися критично важливо. Власне, у такому світі ми і живемо. З трикутника: учень, батьки, вчитель – лише один є професіонал – вчитель. Я не можу назвати себе експертом у педагогіці, але чітко розумію, що наявність професійних вчителів — не лише тих які вміють гарно викладати предмет, але й мотивувати – критично важлива, аби виправити ситуацію, яка склалася із обласною освітою.

Вирішити вищезгадані питання покликані освітня та адміністративна реформи, яка передбачає створення опорних шкіл з відповідним технічним забезпеченням та залучення в 10-11 класи найкращих спеціалістів. На місцях такі новації часто сприймають негативно, однак через призму вищенаведених результатів ЗНО, ситуація складається така, що просто закривати очі на проблему вже не вийде. І перш за все слід розібратися в ситуації, що склалася із неуспішністю закарпатців за результатами ЗНО – створити відповідні комісії, які б на місцях мали б означити проблему і шляхи її вирішення.

— Безумовно, слід говорити про значне підвищення оплати праці вчителів, їх необхідно цінувати, викладач має відчувати вдячність за свою роботу. Однак, якщо подивитися з іншого боку, коли у вчителя математики 100% учнів не здають ЗНО, то, можливо слід перевірити як викладається предмет і чи не є це злочинним використанням коштів, беручи такого «спеціаліста» на роботу? Якщо проблема в проблема в дітях, то, знову ж таки, це питання до відповідних служб, які повинні дослідити в яких умовах виховуються такі діти і що спричинило таку неуспішність. У нас люблять говорити, що проблема в заробітчанах, що за дітьми ніхто не доглядає, але давайте візьмемо до прикладу Львівську область, де така ж проблема існує, але регіон знаходиться на першому місці за результатами ЗНО.

Ще одне важливе питання – це програми та методики, за якими представники нацменшин вивчають низку предметів, насамперед, українську мову. І йдеться не тільки про застарілість, а в першу чергу про адаптивність. На цьому вже не раз акцентували увагу в експертному середовищі, але поки ніяких змін не ухвалено.

У будь якому разі, після чергового резонансу логічно було би очікувати бодай якоїсь реакції від Департаменту освіти та науки Закарпатської ОДА. Однак навіть з нагоди 1 вересня громадськість не почула ніяких пояснень, пропозицій чи планів на майбутнє…

Борис Токар