Руйнування будівлі Циріла Фунданича – факт, що викликав протест і обурення ужгородців

Не встигли ужгородці отямитися від горезвісних «реконструкцій» готелю «Корона» та кінотеатру «Ужгород», як у місті назрів новий скандал. Цього разу йдеться про будівлю Циріла Фунданича. Знаходиться вона в історичній частині Ужгорода: на вулиці Волошина, навпроти будівлі колишнього василіанського монастиря, а нині – фізичного факультету УжНУ.

Стара довоєнна вивіска, яка дивом збереглася на фасаді, роками вабила до себе ужгородців та гостей міста.

Будівля зведена наприкінці XIX столітті у стилі історизму. У 1930-х роках там була крамниця Циріла Фунданича з унікальною автентичною вивіскою тих часів у вигляді шрифтової композиції чеською та угорською мовами, виконаною фарбою по тиньку. Портал крамниці було оздоблено покриттям типу «штучний камінь» з фактурною поверхнею та насічками по периметру, зробленими вручну. Тож будівля містила дерев’яну браму – цінний елемент столярки, останній такого типу в Ужгороді.

Будинок внесено до історико-архітектурного опорного плану міста як об’єкт культурної спадщини з відповідним охоронним статусом. Тож не дивно, що його знищення неабияк обурило мешканців міста, які назвали це справжнім варварством.

За документами там мала відбутися тільки «реконструкція з надбудовою». Утім, це не завадило новому власнику знищити пам’ятку повністю.

Після того, як подія набула розголосу, прокуратура відкрила кримінальне провадження.

Зрозуміло, що будівлю вже не повернути. Тож аби не втратити хоча б те, що залишилося, небайдужі ужгородці вийшли в неділю, 25 червня, на протест. Акцію організовували у соцмережах під хештегом #saveuzhgorod.

Оскільки, на думку містян, це не перше таке руйнування будівель під виглядом реконструкцій.

«Сподіваюся, цією акцією ми покажемо, що душа нашого міста ще жива. Є багато людей, яким це болить. Надалі ми будемо реагувати на такі речі. Я дуже задоволений, що тут багато дітей. Напевно, це буде головний здобуток цієї акції: щоб наше майбутнє покоління зрозуміло, що так робити не можна. Ми любимо своє місто і будемо його захищати», – з такими словами звернувся до усіх присутніх відомий міський діяч Олександр Герешко.

За словами знаної урбаністки, людини, яка добре розуміється на архітектурі модернізму, ужгородки Ліни Дегтярьової, будинок Фунданича дивовижний, бо саме він згуртував навколо себе таку велику кількість небайдужих ужгородців.

«Я сподіваюся, що з цього часу в місті розпочнеться нова ера збереження його історико-архітектурного обличчя. Ми повинні контролювати відповідні інстанції. Тож не маємо жодного права розслаблятися, щоб подібне більше не повторилося», – наголосила Ліна Дегтярьова.

Під час акції ужгородці мали можливість підписати лист-звернення до Кабміну та Центрального органу охорони культурної спадщини.

Його підготував дизайнер, відомий захисник історично-культурних пам’яток і самобутності Ужгорода Олег Олашин. Власне, у листі йдеться не лише про єдиний факт знесення пам’ятки – будинку «магазину Фунданича», а про системний характер знищення історико-архітектурної самобутності Ужгорода, наводяться найбільш кричущі приклади. Ужгородці пропонують надіслати листа не лише Президенту України та Прем’єр-міністру, а й профільним міністрам – культури Євгену Нищуку, регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадію Зубку, різним послам.

«Через бездіяльність міських та обласних інституцій, на які покладено функції охорони культурної спадщини, місто стрімко втрачає унікальне архітектурне обличчя, цінну забудову та окремі пам’ятки архітектури місцевого значення. Під загрозою перебувають також пам’ятки національної ваги, в охоронних зонах яких ведеться неконтрольоване хаотичне будівництво. Знищується традиційне історичне середовище, – йдеться у листі. – Просимо притягнути винних до відповідальності, в противному разі небайдужим мешканцям доведеться фізично охороняти пам’ятки від знищення, а зелені зони від забудов. Просимо звернути увагу на злочинний хаос, що панує в містобудівельній сфері найзахіднішого обласного центру».

Чи принесе свої плоди це звернення, покаже час. А наразі зрозуміло одне: треба діяти навипередження. Адже будівлю вже не повернеш.

Потрібно зробити все можливе, щоб таке більше не повторювалося. Щоб будівлі дійсно реставрували та зберігали для наступних поколінь. Бо красу та винятковість Ужгорода якраз і формують його неординарні будівлі, замки й фортечні мури, вулиці і площі, які дихають загадковістю й давниною та змушують жителів міста берегти і завжди пам’ятати про його унікальну історію.

Христина БІКЛЯН