Історичні світлини святкування Пасхи на Березнянщині

Великдень, Пасха, день воскресіння Христового – все це назви одного великого та світлого свята, яке в кожному регіоні України святкують по-іншому.

Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. Наприклад, що слово Великдень (Великий День) з’явилося аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Повір’я каже, що “Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце й стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, аби був один тодішній. Тоді, було, як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп’яли Христа – дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…

Читайте також:

Підготовкою до Великодня є Великий піст, який триває приблизно 40 днів Завершальний день Великого посту називається страсним. Страсний четвер в народі часто називають Чистим. Закарпатські ґаздині в страсний четвер зазвичай починають пекти головний атрибут Великодня – паски. А ґазди прибирають свої хати, обійстя, готують майно до свят. Чистий четвер у закарпатців асоціюється ще й з прибиранням, бо наступний день – це день скорботи, жалоби – Страсна п’ятниця. В цей день не можна співати, сміятися, веселитися і, тим більше, поратися по господарству. Кажуть, хто радітиме у Страсну п’ятницю – той плакатиме весь рік. Також в цей день люди йдуть на службу в церкву, де виносять плащаницю. Багато людей цього дня нічого не їсть. Дехто відмовляється від їжі до самої неділі, до освячення кошиків.

В суботу закарпатські християни всією сім’єю складають великодні кошики, щоб в неділю піти на Службу Божу до церкви та освятити їжу і отримати священникове благословення на вживання харчів. В багатьох храмах служби прийнято починати на самому початку Великодня – десь біля півночі в ніч з суботи на неділю.

У кошики люди зазвичай кладуть паски, шовдарі (шинку), домашню ковбасу, грудку (жовтий домашній сир), різні сири, писанки, крашанки (розмальовані і розфарбовані яйця), звичайні шинку та ковбасу, хрін і ще безліч смаколиків. Дорослі люблять класти у свій кошик пляшку домашнього вина, а дітям ставлять солодощі.

Є ще й інші звичаї. У селах після служби в церкві люди з повними добра кошиками біжать додому, хто швидше. Вважають, що той, хто прибіжить першим, буде мати файне ґаздівство (господарство).

Наступний після Великодня день – це Великодній або «поливаний» понеділок. В цей день хлопці традиційно поливають дівчат водою або парфумами .На Березнянщині раніше парубок вів дівчину, яка йому найбільше подобалася, до потічка або колодязя й поливав водою, аби була гарна й здорова, а вона йому за це давала писанку.Дявчата ж “поливали” хлопців,які їм подобалися, у вівторок.

У всі три дні свят молодь традиційно йшла до церкви.

Підготували матеріал Тетяна Гопко , Віктор Ковач (фото),

bereznyj.com.ua

Великий Березний.30-40 рр.

Біля церкви

Після освячення паски.

с.Волосянка.40-і роки

с.Ставне.1932 р.

Сім”я Лацаничів. с.Убля.1942 р.

Великдень.2012-2013 рр.