Закарпатська земля, що годує Україну овочами. ФОТО

Краса Закарпаття відома далеко за межами нашої області та України. Це не тільки туристичний край, але й регіон із широкими аграрними можливостями.

Особлива Чорна гора

Виноградівщина – золота земля області. Особливістю району є ґрунт. На цій території знаходиться одна з цінніших із точки зору землеробства гора – Чорна. Вона належить до так званих острівних гір, тобто не є частиною жодного гірського хребта. З трьох боків Чорна гора оточена рівниною, і лише її північні схили переходять у пологе горбкувате підвищення, що простягається на північний схід. Це – вулканічні породи, які вплинули на формування особливого клімату та корисної родючої землі.

Географічне положення, клімат та родючий ґрунт визначили основний вид діяльності жителів довколишніх сіл Виноградівського району.

Тепличний мегаполіс

Великі Ком’яти, Сільце, Заріччя – усе це суцільна оранжерея. Основним заробітком людей є вирощування ранніх овочів. Куди не кинеш оком, бачиш парники. Це величезні площі землі, вкриті плівкою. Під’їжджаючи, не кожен зрозуміє, чим укриті схили Чорної гори. Але вже через декілька хвилин стає зрозуміло: це – парники. Вони різних розмірів та форми. Десь плівка просто лежить на землі, зафіксована камінням, десь тягнуться зовсім низенькі тунельчики. Але є й більші, в які людина може зайти в повний зріст. Однак такі, де може поміститися робоча техніка, ошелешують фантазію! Жителі використовують кожний клаптик землі, де можна встановити теплицю й виростити важливі для харчування людини овочі. Робочим транспортом «протоптані» дороги, а людьми – вузенькі стежки. Усі вони між собою пов’язані й створюють поліетиленове місто. І складається враження, що тут не вистачає тільки карти для зручнішого орієнтування. Але для місцевих вона не потрібна.

Вирощування овочів – важкий хліб

Роботи на полях, точніше в парниках, розпочинаються з перших днів січня. До процесу залучені всі члени родини від малого до великого. «Наша розсада як мала дитина. Потрібно доглядати її з насіннячка й до самого збору урожаю, – пояснює місцева трудівниця і додає: – Землі ми приватизували, тому працюємо самі на себе. А коли це власне господарство, не можемо нехтувати ні часом, ні якістю». Люди трудяться на ділянках цілими родинами. Уже з 5-ї години ранку, коли тільки сходить сонечко, родина Саксон виходить на поле. Але перед польовими роботами відбувається етап посіву та вирощування розсади. «У січню сієме в теплицю, а 24–25-го пікіруєме, кладеме у горщики, – пояснює жінка-експерт. – Під плівку висаджуються вже міцні паростки капусти. Цього року їх посадили 23 лютого. Через три тижні починаємо копати, поливати, добрити. У кінці квітня вже буде «нова» капуста. Після неї з’являться кабачки, баклажани та перець. Це буде другий урожай із цих грядок. Баклажани й перець уже посіяли. Робимо до пізньої осені, а потім хариме. Трохи перепочину і знову те саме. Землю добримо, але нічим не поливаємо». Робота на полі – безперервний цілорічний процес. Люди, котрі займаються цією діяльністю, постійно стежать за новаціями, знайомляться з інформацією через Інтернет, читають, випробовують. Дилери постачають усі необхідні речі, які просять господарі полів.

Маргарета Саксон розповідає, що запорука хорошого урожаю – якісне насіння та постійний догляд. Насіння продається в місцевому магазині. Його привозять із Голландії. Дуже важливо, щоб воно було оригінальне, бо не дасть сходів. «Для тих, хто хоче дома виростити розсаду, раджу не поскупитися на хороше насіння», – каже жінка.

Продаж товару

Усе, що виростили, продається оптовим покупцям. Система вже роками налагоджена. Коли масово з’являються овочі, масово приїздять покупці. Усе пакується у великі мішки й вантажиться в транспорт: легковими машинами везуть малі підприємці, які продають овочі в ближніх районах. Мікроавтобуси, що шикуються біля полів, забирають вирощене за трохи нижчими цінами. Але найшвидше і найвигідніше закуповуються ті, хто приїздить на каміонах. «Вони вже знають, коли треба їхати. Товар розходиться по цілій Україні. Дуже багато потрапляє до столиці, а минулого разу чимало брали для Луганська та Донецька».

Доходи та витрати

«Люди думають, що ми тут лопатами гроші загрібаємо, але це не так. Витрати великі, та й прибуток не завжди хороший», – пояснює Анна. Зароблений грошовий приз витрачається на благо родини. У першу чергу оновлюються теплиці, закуповується обладнання чи техніка. Адже кожна родина має власний міні-трактор. «Усі гроші витрачаємо землю. А ще будуємо житло молодим, багато коштів вкладаємо в освіту. Усі діти вчаться в університеті. Але тепер уже молодь не хоче вертатися в село. Дедалі рідше наші діти залишаються з нами, бо робота на полі досить важка, а вони влаштовуються в магазини, ресторани, офіси Ужгорода, Мукачева й інших міст. Я працюю на землі вже понад 40 років, звикла до цього, та вони хочуть легшого життя», – із сумом говорить Анна Нодь.

Корисні овочі справді такі корисні?

Нас запевнили, що овочі не обробляють шкідливими хімічними речовинами. Ті, які продаються на ринках та в супермаркетах, привозять також і з-за кордону. Тому не обов’язково споживач натрапить саме на виноградівську продукцію. Але в лабораторії контролю запевнили, що рівень вмісту нітратів не перебільшує норму в усіх овочах, які продаються в нас. Хоча попередили, що їх не варто включати до раціону маленьких дітей.

Оксана Іллівна, лікар, пояснює: «Після зими організм налаштований на інший лад, а поява свіжих овочів притягує людей до їх споживання. Ми скучили за свіжою зеленою цибулею, редискою та огірками, тому часто не відчуваємо, як перевантажуємо шлунок. Через це нерідко виникає важкість та легке отруєння», – пояснює фахівець.

Наша область залишається багатим квітучим краєм, який може приносити користь своїм жителям. Але дуже важливо правильно використовувати його запаси.