Сорочка як у бабки: Виноградів. ФОТО

Тут носять сорочки з квадратним вирізом горловини, коміром-«пусликом», який рясно оздоблений вишивкою та рясуванням.

Дівчина в традиційному народному вбранні, с. Хижа. Реконструкція, 2014 р. (Фото Я.Макара)

У межах Виноградівського району проживала локально-територіальна група королевських долинян. На формування матеріальної культури місцевого населення впливали його контакти із румунами та змадяризованими русинами-українцями. Ці етнічні впливи, упевнений Василь Коцан, відобразилися й на традиційному народному вбранні.

Зі середини ХІХ ст. під впливом сусідніх румунських областей (Сату Маре, Баю Маре) тут поширилися жіночі сорочки з прямокутним вирізом горловини. Побутували два види таких вишиванок: довгі з підточками та короткі. Довгі сорочки («свити») королевських долинян із прямокутною вставкою («пусликом»), довгими, широкими рукавами шили із вибіленого домотканого полотна. Їх крій складався із двох частин: верхньої («стану», «вершка») та нижньої («подолку», «свити»), з’єднаних вишиваним поясом завширшки 5–6 см. Сорочки мали вузенькі коміри-стійки, а з перших десятиріч ХХ ст. – відкидний комір. На дівочих «свитах» під відкидний комір пришивали червону стрічку («челленицю»). Характерною особливістю крою довгих жіночих сорочок з сіл Хижа, Черна, Новоселиця був бічний поздовжній розріз з лівого боку на рівні пояса. Рукави на сорочках робили довгими (46–50 см), зібраними в нижній частині у дрібні складки, до яких пришивали манжети завширшки 3–5 см. Вишивкою оздоблювали контури коміра, «пуслика», пояс, нижню частину подолка та манжети.

З перших десятиріч ХХ ст. у королевських долинян поширилися короткі жіночі сорочки, кроєні з двох піл вибіленого конопляного домотканого полотна або комбінованих конопляно-бавовняних тканин. Пілки зшивали простим швом. Прямокутну вставку («пуслик», «пруслик») з вирізом для горловини, як і манжети («зап’ясники»), кроїли з окремого шматка полотна, оздоблювали вишивкою й пришивали до стану сорочки. Перед тим як пришивати «пуслик» та манжети, верхню частину пілок і нижню частину рукавів збирали («морщили») у дрібні складки на 8–10 ниток. Рукави на сорочках були довгими, широкими із ромбовидними вставками («ластками»). Розріз на сорочці робили ззаду.

Буденні сорочки королевських долинян декорувалися вузькими орнаментальними смугами. Для місцевої одягової вишивки кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. було характерне поєднання багатьох технік. Найпоширеніша серед них низина («низь»), якою вишивали складні орнаментальні мотиви. Найпишніше оздоблювали прямокутну вставку («пуслик»). Орнамент на неї наносився по всьому периметру рядочком («за шориком»). Це могла бути щільна вишивка стрічкового орнаменту або симетрична композиція як геометричного, так і рослинного орнаменту. Саму ж горловину оздоблювали вузенькою смужечкою («ошийником») з ламаних ліній («кривульок»), ромбиків, трикутників, що виконувалися технікою «набирування», «косої гладі» та обметувалися петельним швом. Уже безпосередньо на сорочці «пуслик» оздоблювали багатим різнокольоровим мереживом. У 20–40-х рр. ХХ ст. контури прямокутного вирізу горловини оздоблювали рубцюванням. Інколи його декорували облямівкою дрібного геометричного чи квітково-рослинного орнаменту. На рукавах вишивку розміщували по всій довжині. Верхню частину («плечики») оздоблювали вишитими смугами геометризованого чи квітково-рослинного орнаменту, а манжети – вузькими смугами геометричного або геометризованого квітково-рослинного орнаменту, рубцюванням та різноманітними швами. Посередині рукава вишивали поздовжній рядок ромбиків чи квітів («партицю», «партичку»).

Характерна риса вишивки королевських долинян – використання ниток різних кольорів. За словами Василя Коцана, було п’ять варіантів колориту. У першому домінували чорні барви із вкрапленнями жовтих, білих, синіх та рожевих, у другому – червоно-чорні із вкрапленнями жовтих, синіх, зелених, у третьому – синьо-коричнево-зелені кольори при відсутності чорного, у четвертому – коричневі із вкрапленнями синього, зеленого, червоного, жовтого, у п’ятому – жовто-зелено-фіолетові із вкрапленнями червоного та синього.

Тетяна КОГУТИЧ

Жіноча сорочка, с. Черна. Домоткане полотно, вишивка, низина. 30-ті рр. ХХ ст. (Фото з архіву В.Коцана)