Закарпатський футболіст-заробітчанин, або Як можна потрапити до складу німецької команди

«Карпатський об’єктив» уже не раз розповідав (та ще й буде) про заробітчан-закарпатців, які з тих чи інших причин були вимушені їхати за кордон. Однак наші статті присвячувалися переважно тим краянам, які працювали на заводах, фермах, у садах чи в родинах…

І щоб зруйнувати стереотип, що тільки лікарі та вчителі масово «тікають» за кордон, пропонуємо розповідь про кардинально протилежну галузь. Сьогодні ми хочемо розказати про одного з талановитих спортсменів, який завдяки своєму улюбленому заняттю також потрапив на своєрідні заробітки.

Валерій Галай – футболіст. Чомусь «купівлю-продаж» футболістів не вважають заробітками для гравців. Це – своєрідний обмін між клубами, який насправді не завжди буває вигідним для спортсмена.

Так ось, берегівчанин Валерій теж опинився на заробітках… у Німеччині. Але нашого воротаря не обміняли й не купили. Він дійсно поїхав на заробітки, не пов’язані зі спортивною кар’єрою.

Останнім часом у берегівському футболі виникло багато проблем через масовий виїзд футболістів в Угорщину. Там вони завдяки своїй майстерності успішно виступають за місцеві клуби. У сусідній країні й умови кращі, й оплата більш гідна. Але, як виявляється, футболісти Берегівщини грають не тільки в Угорщині. Наприклад, кращий воротар чемпіонату району сезону 2011 року Валерій Галай тепер виступає за німецький клуб.

Валерій із задоволенням розповів про свої пригоди й те, яким чином опинився в Німеччині. «Як і багато моїх земляків, у зв’язку з відсутністю роботи я подався на заробітки. Так вийшло, що випав шанс поїхати до Німеччини. Працевлаштувався на металобазу. Робота хоч і важка, але добре оплачувана. Уже другий рік поспіль працюю тут, і мене поки що все влаштовує. Удома такого заробітку не знайду», – ділиться досвідом в отриманні роботи Валерій.

«Але ж ти футболіст. Невже тобі не хочеться грати?» – питаємо ми. «Якось у розмові з сином власника фірми, на якій працюю, я обмовився, що раніше грав у футбол в Україні, брав участь у чемпіонаті області та району. Його це зацікавило, і він запропонував мені перевірити свої сили в місцевому клубі. Я відразу погодився на цю пропозицію, хоча мав сумніви, що зможу себе реалізувати. На першому тренуванні місцевої команди дуже нервував, адже два роки взагалі був поза футболом. Побачивши мою гру, головний тренер запропонував продовжити заняття й запросив до команди. Високо оцінив мої можливості і тренер воротарів, якому сподобалася моя кваліфікація та фізичні дані. Це приємно вразило, тож продовжив відвідувати тренування. Нині я основний голкіпер команди», – хвалиться заробітчанин.

Валерій Галай не просто пересічний футболіст-любитель. Закарпатський спортсмен став найкращим гравцем в одному з останніх матчів. Він розповів, що поєдинок виявився дуже напруженим і важким. Їхнім суперником був один з лідерів чемпіонату. Гра завершилася нічиєю (1:1). «Це був мій день. Уболівальники протягом матчу оплесками підтримували мою гру й гучно вітали. Навіть тренер команди суперника після поєдинку привітав мене», – з неабиякою гордістю ділиться своїми почуттями спортсмен.

Далі Валерій розповідь про команду, яку дійсно полюбив: «Моя команда FC «Niederkassel-2» Koln. Вона бере участь у «Krejsliga-B». Це чемпіонат міста Кельна, але за рівнем відповідає чемпіонату Закарпаття. У нашій лізі 16 команд, ми на 6-му місці». Валерій Галай виступає як повноцінний гравець. Йому одразу видали екіпірування. У Кельні нашому земляку дуже подобається, і він почувається дуже добре.

Що стосується поєднання роботи й тренувань, то футболіст говорить так: «Буду відвертий, робота в мене не легка, але бажання грати переважає. Адже все життя я провів у футболі. Якщо все складеться добре й буде можливість повністю зосередитися на футболі, тоді не працюватиму. На сьогодні такої можливості немає. Хоча скажу відверто, мене тут поважають і цінують як керівництво клубу, так і вболівальники».

Берегівчанин розповів, що в команді з України він один, але їхній колектив – своєрідна збірна різних національностей. Є футболісти з Боснії та Герцеговини, Туреччини, Хорватії, але в основному грають місцеві спортсмени.

Нас не могло не цікавити, наскільки відрізняються умови німецького клубу від наших. Хоча ще перед тим як поставити це запитання, ми розуміли, що відмінність буде разючою. «Інфраструктура тут просто ідеальна. Футбольне поле, трибуни, роздягальні, безперечно, набагато кращі, ніж удома. Але я берегівчанин і пишаюся цим. І вже сумую за рідним містом», – коротко відповідає Валерій.

Насамкінець він зауважив, що хоч і скучає за домівкою, поки що повертатися на батьківщину не збирається. «До моїх планів на майбутнє входить такий важливий пункт, як грати у футбол і реалізувати шанс, який мені випав», – пояснює спортсмен-заробітчанин.

Тож жити на рідній землі – це і добре, і важливо, але важливіше те, за що жити на цій землі.

Софія ПЕКАРОВИЧ