Закарпатські лісівники запрошують на відпочинок… в Лопухово

Здавалося б, високий курс валют, дороговартісна дорога і лімітований мобільний інтернет закрили шлях до нових вражень. Але це не так. Не обов’язково їхати у Татри, щоб вдихнути чисте гірське повітря, помилуватися відображенням неба в бурхливих потоках, познайомитися з дивовижними традиціями лісорубів і священними місцями тячівців, пройтися по луках, схожим на альпійські. На півночі східної частини Закарпатської області, на території Тячівського району є колоритний Брустурянський лісомисливгосп і село Лопухово – з кедровицею, медом, бриндзею, яфинами та лісівниками, людьми, що ввібрали цей фах з молоком матері.

Через те, що село Лопухово знаходиться глибоко в горах, багато українських туристів задаються питанням, чи є в таких красивих місцях бази відпочинку? І відповідь проста – немає. Ні готелів, ні сервісу на вищому рівні, нічого немає, крім приголомшливих краєвидів і мальовничих куточків природи, про існування яких багато хто навіть не підозрює. Однак не все так погано, як здається на перший погляд, повідомила “Карпатському об’єктиву” прес-служба Закарпатського ОУЛМГ.

Походження назви села

За першими статистичними відомостями про село Брустури згадується у 1839 році. Детальніші відомості про село можна знайти у географічному та статистичному огляді Мараморошанського комітату (1901 року видання). Там зазначається, що станом на той час в селі проживали 1378 жителів, а у 1913 році налічувалось 1655 мешканців.

Гірськими стежками через полонини ходили опришки, тому хутірські поселення виникали під полонинами і поступово люди почали розселювалися вниз до річкових територій. Спершу люди заселили присілки Бистрик (його назва походить від села Бистриця нині Надвірнянського району Івано-Франківської області) і присілок Яблуницю, чия назва, ймовірно походить від села Яблуниця біля Яблуницького перевалу.

Німецькі колоністи, які заснували Німецьку Мокру розселилися також і поміж русинами. Їхнє завдання — організувати сплав лісу з приток річок Яблуниця, Турбат, Плайська, Бертянка. За часів Марії-Терезії ліс сплавляли по річці Брустурянка в напрямку до Тересви. Ці матеріали використовувався для укріплення соляних шахт у Солотвині.

Стара назва Лопухово — Брустури — походить від румунського brusture (лопух). Отже, українська назва є перекладом з румунської.

Влітку населення села займається збором грибів, ягід, лікарських рослин. Діє Лопухівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Прочківська ЗОШ І ступенів, Яблунецький навчально-виконавчий комбінат, ясла-садок «Ромашка», Лопухівська лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини. В центрі села є будинок культури, при якому діє народно-інструментальний ансамбль «Брустури», сільська бібліотека та поштове відділення. Однак більшість мешканців все ж таки залучені до роботи в лісі.

Ці місцини багаті мінеральними джерелами (буркутом), свіжим повітрям і, звичайно ялицево-смерековими, кедровими та змішаними лісами й рослинністю полонин. Крім природних багатств Брустурянський лісомисливгосп багатий і духовно: тут знаходиться монастир Св. Серафима Саровского, побудований лісничим у 2010 році.

Переночувати прямо на лісництві

На території Брустурянського лісового господарства, де піниться і мчить по кам’яних плитах бурхлива річка Брустурянка, є будиночки лісничих, в яких може облаштуватися й навіть переночувати будь-який турист. У кожному будиночку – пара номерів.

У Кедринському лісництві його керівник Василь Золотар зробив ремонт на лісництві і кімнату-гуртожиток, і їдальню, і душову для лісорубів. Є тут і банька з басейном, в якій можна попаритися з аромамаслами з кедра після важких буднів у місті. Хороші умови для проживання є і в Лопухівському, Плайському, Турбатському лісництвах. До слова у Турбатському лісництві, там де найвідомішим керманичем був Герой Соціалістичної Праці, відомий лісоруб Іван Чуса, наразі працює його онук Дмитро. А добратися до лісництв можна лісовою дорогою, побудованою тими ж самими працівниками сокири та саджанця.

На кожному з лісництв є загальна кухня з великим столом, де можна приготувати собі все, що захочете, або ж скуштувати їжу, приготовану лісівником. Можна готувати і самим, причому тільки щойно зібране. Але так, як готують колоритні лісівники, один раз скуштувавши, ви не захочете самі робити що-небудь.

У тутешніх місцях дуже красиво. Є сенс обнулитися в смерековому лісі, зловити пару-трійку форелей, поїхати високо на полонини аби поспілкуватися з вівчарями та й придбати в них натуральну овечу бриндзю.

Наостанок перед від’їздом, разом із лісівниками підніміться високо на полонини, туди, де вівчари випасають ягнят і, посмакувавши натуральну овечу бриндзю чи квасне молоко, їдьте додому.

А опісля того, за допомогою мобільного інтернету викладіть у соціальні мережі всі фото з подорожі, щоб позитивні емоції від вдалого відпочинку зігрівали душу до наступної поїздки в Брустури.