Яке ж воно, сучасне батьківство?

Виховання – це складний процес, який потребує повної віддачі від обох батьків і є дуже важливою складовою стосунків подружжя, адже якщо пара не знаходить спільну мову між собою, то як вона зможе знайти спільну модель виховання сина чи доньки.

Недостатньо тільки взяти участь у зачатті дитини, важливо дати їй любов, упевненість у собі, підтримку та «вивести у світ» сформовану особистість.

Багато чоловіків покладаються на знання дружини в процесі виховання маляти й самоусуваються від усіх турбот, пов’язаних з новонародженим. Досить часто новоспечені татусі, особливо при незапланованій появі дитини, з жахом усвідомлюють, що їхньому безтурботному життю настав кінець – відтепер вони повинні дбати не тільки про себе, а й про малюка. Стартові фінансові витрати для молодої сім’ї досить значні: обов’язково потрібно придбати ліжечко, дитячий візочок, підгузки, купу одягу та інших необхідних речей. Колись простора квартира стає затісною, адже дитина часто плаче, практично щоночі треба допомагати дружині, а вона роздратована та метушлива – і чоловік почувається непотрібним. Але адекватний батько має брати повноцінну участь у житті та вихованні маляти. Допомагаючи своїй половинці, чоловік, інколи й не усвідомлюючи цього, починає будувати фундамент майбутніх стосунків із дитиною, формує її сприйняття поняття «тато», відчуття довіри та поваги до свого батька. І цей зв’язок зароджується та міцніє саме в перші місяці й роки життя дитини.

Так, подружжя Сергій та Христина Романи розповідають: «Коли ми дізналися, що незабаром станемо батьками, то взагалі не були до цього готові. Обоє вчилися в університеті й жили в гуртожитку. Сергій дуже погано сприйняв цю новину: в нього були великі плани на майбутнє, він збирався залишитись у Києві й будувати там життя. Але сталося так, як сталося. Я взяла академвідпустку і приїхала до батьків у рідне Мукачево. Дуже вдячна їм за те, що вони мене тоді підтримали. Одного разу, коли нашій Софійці було вже півроку, Сергій приїхав до мене, щоб побачити дитину. Після тієї зустрічі все змінилося. Він став чуйним та уважним, хотів у всьому мені допомагати – доня його зачарувала. Ніхто не говорив, що буде просто, але ми справилися. Тепер тато й доця нерозлучні, він водить її на танці, плавання, постійно займається – напевно, це новий сенс його життя».

Звичайно, є й такі татусі, які з нетерпінням чекають на появу свого довгоочікуваного малюка: усю вагітність дружини підтримують її, прагнуть розділити кожен день із 9 місяців очікування «дива». А після пологів такі чоловіки займаються дитиною на рівні з дружиною, хочуть максимально допомогти в усіх питаннях та активно беруть участь у подальшому вихованні маляти.

Психологи в один голос стверджують, що довіра та взаєморозуміння у стосунках батька й сина закладаються з раннього віку. Якщо тато з перших днів життя дитини бере активну участь у її догляді, грається та розмовляє з нею, це створює міцний психологічний зв’язок між ними. Батько, сам того не помічаючи, починає дедалі краще розуміти малюка, його бажання та потреби. Усе це закладає міцне підґрунтя для розвитку взаєморозуміння між батьком і сином у майбутньому. Взаєморозуміння, у свою чергу, є обов’язковою умовою формування довірливих стосунків. Ініціатором, джерелом довіри тут служить батько. Про особливі стосунки з донькою також слід пам’ятати, адже в татові дівчинка бачить і хоче відчувати не тільки авторитет, характер та підтримку, а й моделює образ справжнього чоловіка.

Оксана та Олег з нетерпінням чекали на своє дитя, адже протягом довгих років лікувалися від безпліддя. При цьому усвідомлювали, що не зможуть розраховувати на допомогу родичів, бабусь і дідусів, бо вже багато років працювали за кордоном. Тому вирішили з самого початку вагітності ретельно підготуватися до перших місяців життя дитини. Так, чоловік запропонував відвідувати курси підготовки до батьківства. Оксана спочатку була не в захваті, адже вважала, що, прочитавши гору книжок, уже знає все. Але побачила, що чоловік позитивно налаштований, і тому погодилась.

«Ми почали ходити на курси, познайомилися з іншими вагітними та їхніми половинками, спілкувалися з фахівцями – педіатрами й психологами. Це все дуже допомогло мені, під час пологів я зумів підтримати дружину, трохи зняти її біль, адже нас навчили відповідних технік масажу. Коли ми привезли дитину додому, я хоч мав уявлення, як її купати і що робити далі, намагався в усьому допомагати дружині…» – розповідає Олег.

Варто зазначити, що саме мама і тато допомагають дитині сформувати модель людських стосунків. Якщо мама – це турбота, теплота й ніжність, то тато – це захист, сила, твердість, характер. Усі емоції та почуття, які малюк пропустив крізь себе в дитинстві, він застосує у своєму майбутньому житті. Тато подає приклад, як личить поводитися чоловікові з жінкою та дітьми. Саме тому так важливо, щоб батько вмів правильно вибудувати стосунки з малюком, особливо сином. Довіра та теплота допомагають дитині почуватися потрібною й важливою.

Найголовніше у вихованні – зрозуміти просту істину: діти завжди копіюють своїх батьків. Тому треба не тільки говорити, як і що слід робити, а й показувати це на власному прикладі. А діти вже самі сприймуть цю інформацію і почнуть діяти за схожою схемою. Особливо це потрібно знати татусям, адже сьогодні в складних соціально-економічних умовах, коли доводиться працювати понаднормово, вони часто забувають, для кого так стараються.

Вікторія КОПИНЕЦЬ