Чи матиме Чоп чисту питну воду?

Проблема з водопостачанням у Чопі існує вже багато років, адже водозабір, що наразі обслуговує місто, був побудований залізницею ще у XIX столітті для чищення й заправки поїздів. Тодішні технології абсолютно не відповідають сучасним нормам і стандартам та кількості населення.

Ще після виборів 2015 року чопська міська влада почала активно займатися питанням налагодження безперебійного та якісного водопостачання міста. Заступник міського голови Оскар Балог розповідає, що виникла ідея брати воду з м. Загонь у сусідній Угорщині. У згаданій місцевості проживає 24 тис. осіб, але тамтешній водозабір може обслуговувати набагато більшу кількість – 35 тис. жителів, тому місто готове продавати надлишок води. Це змогло б повністю забезпечити потреби мешканців Чопа. Однак треба прокласти водопровід, що є досить затратним.

З іншого боку, водозабір, який обслуговує місто, досі підпорядкований «Укрзалізниці» й уже дуже застарів, тому немає ні змоги, ні потреби в його передачі (до речі, до сьогодні не вдалося передати місту будівлю залізничної лікарні). Через відсутність нормальної системи очищення стічних вод та розгалуженої системи водопостачання, ті будинки, які знаходяться близько до залізниці, отримують воду, хоч і не постійно, а ті, які розміщуються далі та на вищих поверхах будинків, і зовсім її не бачать.

Пан Оскар наголошує, що є проблеми також із якістю води, яка далеко не відповідає встановленим нормам – санепідемстанція виявила безліч шкідливих бактерій.

«Удень води немає, бо система не в змозі очищувати таку її кількість. Тому місцеві жителі вимушені жити за розкладом «від і до появи води». У цьому аспекті співпраця з угорцями була б дуже хорошою можливістю, адже вкладати кошти в теперішню систему нема сенсу, вона дуже застаріла, її відновлення коштуватиме більше, ніж будівництво нової», – зазначає Оскар Балог.

Протягом останнього року йшли переговори про розробку проекту з установлення згаданого водопроводу, очищення стічних вод та налагодження безперебійної системи водопостачання. Для цього навіть знайшли грантову програму ENI CBC Programme 2014–2020 HSKROUA/1701/LIP, завдяки якій можна було б реалізувати задумане. Зокрема були сподівання подати заявку на її ТО 6 пункт під назвою «Захист навколишнього середовища в прикордонному регіоні, збереження природних ресурсів, усунення забруднення річок», для якого виділено аж 7 млн євро. Вартість чопського проекту, згідно з підрахунками угорців, становить 5 млн євро.

Цей водопровід міг би забезпечити не лише потреби Чопа, а й найближчих сіл, де ніколи не було централізованого водопостачання та каналізації, зокрема Тисауйфалу, Тисаашвань, Червоне, Есень, Соловка. Тому це було б шансом і для них іти в ногу з часом.

16 лютого був оголошений тендер для фінансування масштабних проектів з мінімальною сумою у 2,5 млн євро та часом реалізації – 2–3 роки. Крайній строк подачі заявки 15 листопада 2017 року, але до цієї дати потрібно повністю розробити документацію з урахуванням найменших деталей.

Так, 21 лютого заступник мера Оскар Балог організував засідання щодо водного питання, де були присутні представники та експерти з української й угорської сторін. На зустрічі мали обговорити, які саме кроки потрібно зробити в першу чергу. Це прокладання водопроводу через кордон та розбудова галузевої системи водопостачання.

Але на засіданні виявилося, що міський голова Чопа Валерій Самардак бачить розвиток ситуації зовсім не так. На його думку, логічнішим було б для вже чотирьох зроблених у 2006 році свердловин побудувати відповідну очисну станцію, адже вміст заліза та марганцю у воді міста перевищує норму в 10 разів. Вартість цього об’єкта оцінюють у 20 млн грн, а така сума не передбачена в бюджеті. Проблема й у тому, що невідомо, чи забезпечить ця станція ту кількість води, яка потрібна місту, та чи відповідатиме вона нормам питної. Але найважливіше те, що Чоп не має розгалуженої мережі водопостачання, яку треба побудувати в першу чергу.

Лівія Балог, голова осередку ТУКЗ – КМКС Ужгородського району та депутат Ужгородської районної ради, зауважила, що план мера є неефективним і нежиттєздатним, адже забезпечить тільки 85–90% потреб міста й не вирішить проблему розбудови мережі водопостачання. «За планами міського голови, у парку можна буде отримувати воду і бідонами нести її додому, якщо у водозаборі, збудованому залізницею, не вистачатиме води», – додала пані Лівія.

У свою чергу, мер Чопа зазначає, що згадана проблема дійсно є серйозною, адже вода постійно відключається через слабкий тиск, а після дощів вона взагалі каламутна та брудна – вживаються відповідні заходи з її додаткового гіперхлорування. Про свій план зауважив, що він найоптимальніший – вода з парку йтиме централізовано, а в екстрених випадках надаватиметься містянам «у руки».

«Протягом останніх півроку ми оформили всі необхідні документи, зокрема проектно-кошторисну документацію на водозабір у Чопському міському парку. Щодо проекту з угорськими партнерами, то грантова програма, на яку ми планували подати заявку, є занадто великомасштабною і під наш проект не підходить. Поки що ми його відклали, але сподіваємося на подальшу співпрацю. Вода в Чопі буде однозначно, ми розглядаємо всі можливі варіанти», – наголосив Валерій Самардак.

Місцеве ж населення вважає, що проблема з водою досі не вирішена тільки через некомпетентність влади. Корінний житель міста Юрій Олеан, який понад 20 років пропрацював у комунальних службах, зокрема й у водозаборі, розповідає, що це питання тягнеться вже понад два десятиліття.

«Якби міська влада дійсно прагнула вирішити його, то вже б давно вирішила. Від цього страждають всі жителі міста, адже води нема цілими днями, а про якість і згадувати не варто. Якщо говорити про водозабір, на якому наполягає мер, то, на мою думку, він не забезпечить потреби міста, бо там просто нема де зберігати такий обсяг води», – додав пан Юрій.

Свою думку висловив ще один небайдужий містянин, пан Віктор: «З водою потрібно щось робити, мало того, що вона брудна, на деяких вулицях до неї потрапляють і фекалії. Усі змушені купувати воду. Чому наші сусіди з Угорщини, які теж беруть воду з Тиси, можуть повністю її очистити, а ми ні? Це питання до влади».

Будемо сподіватися, що вода в місті все-таки буде, адже в сучасному світі технологій та ресурсів це питання вирішити можна – потрібно йти на компроміси й шукати відповідні кошти. А поки що жителі Чопа й надалі ходитимуть за водою в магазин…

Вікторія КОПИНЕЦЬ