Закарпатці готуються до Великого посту: які традиції сповідують у Малому Раківці

27 лютого у православних та греко-католиків розпочинається Великий піст, який триватиме сім тижнів до Великодня. Цього року Пасху святкуватимуть 16 квітня.

Протягом Великого говіння (так кажуть на Закарпатті) чимало закарпатців утримуються від скромної їжі, не курять, не вживають спиртних напоїв, не влаштовують гучних гулянь, не справляють весілля. На багатьох селах призупиняють дискотеки. Люди середнього та старшого віку носять скромний одяг темних кольорів, жінки, коли йдуть до церкви, прикривають голови темними хустками. Старожили зауважують, що останніми роками піст тримається не так строго як раніше.

Про звичаї та традиції Великого посту, які були і збереглися у Малому Раківці Іршавського району, «Карпатському об’єктиву» розповіла Ганна Василівна:

– 1972 року я вийшла заміж і пішла за невістку. Моя свекруха строго дотримувалася посту і традицій. М’ясо, сало ніхто не вживав. У раціоні були булі, пасуля, гриби, квашена капуста, мучні вироби, каші, леквар, узвар, компоти, росіл. Так було майже у всіх родинах. Дітям готувала молочні страви у вівторок, четвер, суботу, неділю, окрім першої і страсної седмиці. І то в окремих каструлях.

На Пущаня (у неділю) ми йшли до церкви. Після Служби Божої поверталися додому й обідали стравою, яка готувалася в суботу. Потім місили тісто і ліпили пироги (вареники) з соленим сиром (бринзою) або творогом. Вечеряли скоро – о 5-6 годині. Дивилися вечірні новини, діти – казку і лягали спати.

У понеділок вранці готувала дітям легкий сніданок – рис або манку на воді, трохи солила і цукрила. Старші люди не фриштикували. Як діти пішли до школи, бралася чистити посуд та кухонне начиння, яким користувалися у побуті. Цей понеділок – помивальний, так його називали давно, так кажуть і тепер. Алюмінієві горниці, а також ложки, вилки, спилаки чистила просіяним піском та господарським милом. Емальований посуд – содою. Палачінтоші (сковорідки) чистила наждачкою, потім друтянкою. Полоскала під проточною водою. Такі були чисті і блищали як нові. Горнята, тарілки, миски декілька разів обдавала окропом. Чистий посуд має скрипіти в руках.

Збирала всі кухонні рушники і зваряла у золі. Полоскала у теплиці, бо води вдома не було. Водогін зробили люди потім.

Останніми роками з’явилося усякої хімії, емальований посуд чищу порошком «Гала», але алюмінієві горниці я й надалі чищу піском та господарським милом. Звичаїв та традиції Помивального понеділка дотримуємося.

На обід ми готували булі в лупині (картопля в мундирах). Почищені від лупини ставили у велике емальоване блюдо, солили, чуть-чуть олоянили. Їли з квашеною капустою. На вечерю готували борщ з грибами.

У нашому селі було багато людей, що у перший і останній тиждень говіння споживали їжу без олії. Є і тепер такі старожили.

Фото: irshava-foto.org.ua

Останніми роками люди урізноманітнюють свій раціон різними стравами, до яких додають пісний майонез. У магазинах є пісні пряники, печиво. Можна купити сою і напекти відбивних, з грибів та капусти приготувати котлети. Тепер з цим проблем нема – були б гроші.

Протягом усього говіння жінки одягаються скромно, носять одяг темних кольорів, голову прикривають неяскравими хустками, за жіночий головний убір у нас кажуть «ширинка». Одягаються так як під час дясу (трауру). Свальби не роблять, хрестини – рідко. Якщо і роблять хрестини, то вся їжа пісна – без м’яса і молока. Молитовні заходи – комашню (поминки), псалтирі також на пісному і без спиртних напоїв. Телевізор включається рідко, в основному для перегляну новин. У цей час у селі вже з’являється робота в саду, на огороді, то ніколи сидіти коло телевізора.

Тетяна Грицищук