На Закарпатті виноробство передавалось ще від предків

Вино несе і яд, і мед, і рабство, і свободу.

Ціни вину не знає той, хто п’є його, як воду.

Повз дерев’яний будиночок з таким креативним надписом і незліченною кількістю нагород та медалей просто так на фестивалі «Червене вино» не може пройти ніхто. На традиційному святі цього винороба знає практично кожен, адже не раз куштував напій богів саме від нього.

Винороб Василь Анталовський, родом з села Бобовище, що на Мукачівщині, був неодноразовим призером попередніх фестивалів. Так, минулого року він теж отримав першість.

Узагалі Бобовище відоме тим, що там проживає чимало умільців створювати цей чудовий напій. У зв’язку з такою доброю славою села та його мешканців цього року там навіть відбувся окремий винний фестиваль – «Бобовищенське гроно».

На моє здивування кількістю нагород пан Василь сором’язливо зізнається, що це ще й не всі грамоти та медалі, які він отримував за вино, хоча їхня кількість, безперечно, вражає. Та й справді, тут є чим гордитися.

Його вина, зокрема такі, як «Чорний принц», «Троянда Закарпаття», «Букет Мартина» та інші, користуються величезною популярністю не лише на Закарпатті, але й за його межами. А все в нашого винороба розпочалося ще в 1991 році.

«Саме тоді ми посадили перший виноград, 40 соток. Згодом у Мукачеві започаткували фестиваль «Червене вино», і ми вирішили взяти в ньому участь, до слова, були одними із перших учасників нового заходу. Тож саме він став генератором розвитку сучасного виробництва», – розповідає винороб.

«З часом почали вдосконалювати своє вино, садити різні сорти винограду, створювати авторські напої, серед яких «Чорний принц», «Сонячне сяйво», «Королівське», «Букет Мартина» та багато інших».

Звичайно, стандартної сукупності організаційних і технологічних прийомів для виготовлення вина замало. Аби воно тішило не лише смакові рецептори, але й душу, потрібно додавати до напою свою теплоту, секрети, які, можливо, передаються від попередніх поколінь.

«З давніх-давен мої предки займалися садівництвом та виноробством. У діда були свої підвали в горах. Згодом батько працював у садово-виноградній бригаді, і думаю, те, що я сам з Бобовища, далося в знаки. (Усміхається, – авт.).

Можна сказати, що переробляти виноград на вино мене навчив батько Григорій, також саме він прищепив мені любов до садівництва, до виноробства, а вже сьогодні ми представляємо такий багатий асортимент вин разом із моєю донькою, якій, у свою чергу, я теж передаю набуті знання.

До роботи долучаються і внуки: набирають вино, допомагають збирати виноград. Хочуть і на фестиваль іти, але поки ми їх не беремо із собою, тому що досить холодно.

Робимо купажні вина, деякі сорти змішуємо. Наприклад, «Чорний принц» розроблений років 10 тому, йому більше немає аналогів в Україні – це наша фішка, і він дуже популярний. До речі, підбираючи назви винам, ми також намагаємося зробити так, щоб вони справді пасували під напій.

Узагалі на фестивалі представлено понад 20 сортів вин, але не всі, деякі ще не дозріли й будуть пізніше», – зізнається пан Василь і додає, що, окрім виготовлення вина, займається вирощенням саджанців, а загалом просто трудиться на своїй рідній землі, що приносить йому величезне задоволення.

Іванна БОНДАРУК