Традиції святкування Різдва на Закарпатті

Закарпатці славляться своїм бережливим ставленням до традицій та звичаїв, які мають дуже давні корені. Незважаючи на радянський період, коли було заборонено відзначати релігійні свята, краяни зуміли їх зберегти й відродити. До прикладу, традиція святкування Різдва на Закарпатті в дечому унікальна та відрізняється від інших областей України. Вона пов’язана з історичними, релігійними й історичними особливостями краю, адже тут проживає велика кількість різних національностей – угорців, румунів, словаків, німців, чехів та ін.

Частина мешканців Закарпаття, як і переважна більшість європейців (християн), живуть за григоріанським церковним календарем, тому Святий вечір і Різдво Христове святкують з 24 на 25 грудня відповідно. Греко-католики та православні на Закарпатті, які користуються юліанським календарем, відзначають Різдво із 6 на 7 січня. І ті, й інші готуються до Святвечора дуже ретельно та заздалегідь.

Варто зазначити, що практично в кожному районі й селі Закарпатської області традиції та страви, що готують на святковий стіл, певною мірою відрізняються. Тому якогось єдиного взірця для всіх немає. Кожна родина має власні традиції, що передаються з покоління в покоління і з часом трансформуються та осучаснюються.

Пані Етелла розповіла, що в її родині завжди святкували виключно католицьке Різдво. Підготовка до нього починається з посту, який триває чотири тижні й називається Адвент. Однією з найвідоміших його традицій є плетіння віночка з ялинкових гілок, у який вставляють чотири свічки й кожної неділі Адвенту запалюють одну з них. Для діток теж є особлива традиція – різдвяний календар, розділений на квадрати за кількістю днів Адвенту, де за кожною датою розташована коробочка з ласощами.

Важливим елементом початку святкування Різдва є прикрашання ялинки. У сім’ї пані Етелли з року в рік чоловік, пан Іштван, разом з дітьми ходять спочатку обирати ялинку (тепер уже з онуками), а потім її прикрашають – це їхнє основне завдання. Гілками хвойних дерев оздоблюють і будинок. Не забувають також про найменших, для них у різдвяну ніч подарунки принесе Ісус – тому їх заздалегідь пакують і ховають під ялинку.

24 грудня, коли загоряється перша зірка в нічному небі, родина збирається за святковим столом. Перед початком трапези читається молитва. Традиційно на святковому столі можна побачити безліч страв, але починається вечеря саме з рибного супу «голасле». Крім нього, має бути запечена риба, наприклад короп, голубці та холодець. А ось на десерт завжди готуються рулети з горіховою та маковою начинкою (бейглі) й медовик. Після вечері вся родина обмінюється подарунками та йде на урочисту надвечірню месу до церкви.

За словами пані Марії, Різдво – улюблене свято її сім’ї та родини. Святкування починається на Святий вечір 6 січня. Звичайно, за декілька днів до того вдома все приводиться до ладу. Ще триває піст, тому на різдвяну вечерю пані Марія обов’язково подає 12 пісних страв. Головними є страви з риби, квасолі, картоплі, капусти, грибів. Готує пісні вареники, суп із сушених грибів, кремзлики, дрібну картоплю із грибною підливою, квасолю, яку заправляє спеціально тушкованою цибулею, пісні голубці, оселедець із цибулею, кутю, узвар із сухофруктів, а також квашену капусту й маринади, часник і салат з буряка та чорносливу. У центрі столу ставляться свічка та дідух, невеличкий сніп пшениці, у кутиках – по зубчику часнику та сіно.

Перед вечерею всі мають помити лице та руки й помолитися. Чоловік Марії Степанівни, Іван Васильович, як голова сім’ї запалює свічку, і вся родина, навіть найменші внуки, сідає за стіл. Дорослі мають спробувати кожну з 12 страв. Після вечері всі дружно починають співати колядки, а святковий стіл не прибирається до ранку.

Уже 7 січня закінчується піст, і на столах жителів краю з’являються м’ясні страви. Удома та на вулиці всі вітаються: «Христос народився!», а їм відповідають: «Славімо його!». Дітлахи або навіть старші чоловіки збираються в бетлегеми та з вертепом ходять колядувати до родичів, кумів чи друзів.

Як би ви не святкували Різдво, головне те, що вся сім’я та родина збирається разом. Такі події дуже зближують, надихають, це свого роду антистресова терапія від повсякденної рутини, яка виснажує та притуплює відчуття справжнього життя. Це ніби казка, яка приходить щороку й робить нас щасливішими.

Вікторія КОПИНЕЦЬ