Пасхальний рушник, вартість якого 1300 гривень

Пасхальний рушник – невід’ємний атрибут Христового Воскресіння. Ним накривають великодній кошик з наїдками та вином, який несуть до церкви для освячення.

Чому надати перевагу: родинній реліквії чи моді?

І хоча господиня використовує його один раз на рік, але приділяє значну увагу, бо великодній рушник має велике значення. Він повинен бути тематичний, наповнений святковим змістом і нести радість Воскресіння. На ньому мають бути вишиті букви ХВ або написані слова повністю – Христос воскрес, а також зображені паска, писанка, гілки верби, свічка. Дехто вважає, що повинне бути й зображення церковних куполів, маленьких курчаток. Чимало закарпаток надають перевагу святковій серветці, яка є родинною реліквією або вишита за останньою тенденцією моди. А мода – правди ніде діти – змінюється так часто, як погода у квітні. Тепер у тренді пасхальний рушник, вишитий бісером. Безперечно, у цю красу вкладено велику працю рук. Ті закарпатки, яким дозволяє сімейний бюджет, купують; інші, аби зекономити, вишивають самі.

Я розпитала жінок, рукодільниць, заглянула на декілька торгових точок обласного центру, щоб ознайомитися з цінами. Найпростіший тематичний малюнок можна купити за 20 грн; рушник, вишитий хрестиком, коштує від 50 до 250 грн, бісером – від 500 до 1300 грн.

Реалізатори продають удвічі дорожче

Під деревом біля універмагу «Україна» (який знищила пожежа) вітер гойдає пасхальні рушники, почеплені на мотузці прищепками. Їх продає жінка в чорному. Називає ціну: вишиті хрестиком – від 100 до 180 грн, бісером – 500–700 грн. Вартість виробу залежить від розміру. Жінка дозволяє сфотографувати, однак просить не розпитувати її, бо в траурі й не може говорити. «Два тижні, як мій син загинув. Убили, а потім утопили. Мав 35 років», – плаче. Каже, що з Великоберезнянщини.

У пасажі вибір рушників чималий: вишиті хрестиком – 250 грн, бісером – 800 грн. Два рушники таких же розмірів бачу в одному з магазинів вишивок на Корзо. Ціна – 1300 грн. Продавчиня каже, що вони беруть під реалізацію. Нічого собі так націнка! Навіщо напружуватись, якщо можна перепродати й на цьому гроші заробити?! Питаю дівчину, чи користуються попитом такі дорогі рушники. «Хто має гроші й хоче таку річ, купує. Чи продали за останній час бодай один такої вартості, не знаю, бо тиждень була вихідна», – відповідає. Кажу про ціну, за яку вишивальниці продають. Дівчина одразу робить заклопотаний вигляд.

Ціна та ж, що і три роки тому, але продати годі

У пішохідній зоні біля «Зеленого ринку» на Корятовича Ганна Рошко із Ворочева Перечинського району тримає на руці декілька вишитих пасхальних рушників. Править по 50 грн. Питаю, чому так дешево.

– Хочу продати, бо ще ми треба купити полотна й вишити декілька рушників, – розповідає рукодільниця. – Три роки тому продавала за такою ж ціною, жони купували охоче, тепер запитають, хвалять, кажуть, недорого, радо купили би, але грошей не мають. Розумію. Хоча перед Пасхою все буде ще дорожчим, і рушники теж.

На рушнику – 12 тисяч бусинок

43-річна пані Марія з Мукачева пасхальний рушник вишила бісером за місяць.

– Пасхальний рушник маю, до того ж дуже гарний, на якому є всі великодні атрибути: верба, паска, писанки, свічка, янголи, Ісус, хрест. Але він вишитий хрестиком, а тепер у тренді бісер. Хоча за модою не женуся, але захотілося мати обновку. У грудні побувала у своєї подруги у Львові, з якою разом училися, то в неї в квартирі на всіх стінах ікони, вишиті бісером. Думаю, я теж колись вишивала, то й тепер зможу, – зізнається жінка.

Марія пішла на місцевий ринок і купила тканину з візерунком, бісер, голку. За все заплатила майже 300 грн.

– На моїй вишивці 12 тисяч бусинок, – показує рушник. – Вишивала місяць поміж хатньою роботою. Треба ще купити чіпки й обшити рушник. Я так загорілася рукоділлям, що потім ще вишила бісером ікону Святого Максима в подарунок онуку Максимчику, молитву, купила малюнок «Родина».

Марія зізнається, що спина почала нити, руки терпнути, але своїм рукоділлям тішиться.

Ужгородка Світлана купила рушник за 800 грн.

– Я працюю бухгалтером приватної фірми, зарплату маю файну, то можу собі дозволити великодній трендовий рушник. Тим паче, що й чоловік добре заробляє, – каже. – Купила тиждень тому на пішохідному мості від жінки з Мукачівщини. Водночас зробила добру справу, бо де ще та сільська жінка заробить, як не своїми руками? Продати свій товар – то найбільша радість і найкраща допомога.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора