Віра, Надія і Любов Юлії Єгорової-Рогової

У виставкових залах галереї «Ужгород» 5 червня панувала особлива атмосфера. Тут відкрилася персональна виставка ужгородської художниці Юлії Єгорової-Рогової під символічною назвою «Віра. Надія. Любов». Це не просто мистецький проєкт, а глибоко особиста історія, у якій переплелися родинна пам’ять, життєві випробування, творчі пошуки та прагнення знайти опору у складні часи.

В експозиції представлено близько пів сотні робіт, створених здебільшого протягом останнього десятиліття. Відвідувачі можуть побачити живопис, графіку та кераміку, які демонструють багатогранність таланту авторки. Юлія Єгорова-Рогова, членкиня Закарпатської організації Національної спілки художників України, давно відома в мистецьких колах як художниця зі своїм неповторним баченням світу та сміливими творчими експериментами. Утім, за кожною картиною цієї виставки стоїть не лише мистецтво, але й особиста доля. «У мене є робота “Віра, Надія, Любов”. Саме так я вирішила назвати і всю виставку. Насправді все виростає з імен і пам’яті про близьких людей. Мою бабусю по батьковій лінії звали Віра Костянтинівна Рогова, а бабусю по маминій – Надія Герасимівна Литвинова», – розповідає місткиня.

Ідея цієї виставки народилася багато років тому. Ще у 2009 році, після смерті батька, мисткиня хотіла реалізувати такий проєкт, однак тоді задум залишився нездійсненим. «Мене тоді відмовили від цієї ідеї. А нещодавно не стало мами. Саме ця виставка стала для мене великою моральною підтримкою. У процесі роботи був величезний виплеск енергії. Водночас вона стала для мене своєрідною віссю, яка допомагає триматися», – зауважила авторка.

За словами Юлії Єгорової-Рогової, назва виставки має глибокий символічний зміст. Вона переконана, що саме віра, надія і любов допомагають людині вистояти навіть тоді, коли життя випробовує її на міцність. «Спочатку я хотіла назвати виставку «Моя земля», тобто те, на чому стою. Але зрозуміла, що Віра, Надія і Любов набагато точніше передають головну думку. Це три кити, на яких тримається наше життя. Це те, що дає нам опору, коли важко», — зізналася художниця.

У залах галереї можна побачити роботи різних періодів творчості авторки. Найстаріше полотно датується 2009 роком, тоді як більшість творів створені останніми роками. Серед них є як масштабні композиції, так і камерні роботи, наповнені особливим настроєм та емоціями. Однією з найцікавіших авторка вважає роботу «Ліс». «Ця картина дуже символічна для мене. Вона велика, абстрактна, наповнена внутрішніми сенсами. Я все життя пов’язана з рухом. У дитинстві займалася плаванням і в одинадцять років уже виконала норматив майстра спорту. Тепер жартую, що плаваю у глині так само, як колись плавала у воді», — усміхається Юлія Особливу увагу привертають твори, виконані в авторському напрямку, який Юлія називає полювантизмом. «Це мистецтво полювання на щастя, на мить, на особливий стан душі. Його ще можна назвати подиховим мистецтвом. Я стріляю фарбами з лука по полотну. Спочатку на стрілу одягається губка, на неї наноситься фарба, а потім я роблю постріл у полотно, закріплене на мольберті. Так народжуються картини», – розповідає художниця.

За її словами, працювати в такій техніці вона почала у 2018 році. Ідея виникла спонтанно, але поступово перетворилася на справжній авторський стиль, який уже відзначили професійні мистецькі кола. «Це мій власний винахід. За нього мене нагородили двома грамотами. Крім того, ця техніка відкриває великі можливості не лише для створення картин, але й для оздоблення одягу та інших предметів», – зазначила авторка.

Та найбільше художницю тішить інше – щира зацікавленість людей мистецтвом. «Я дуже радію, коли бачу, що відвідувачі уважно розглядають роботи, ставлять запитання, намагаються зрозуміти закладені сенси. Це означає, що мистецтво продовжує жити та хвилювати людей», – підкреслила вона.

Попри складні обставини, в яких нині живе країна, Юлія Єгорова-Рогова переконана: краса залишається поруч із нами завжди.

Аня МАТІ