Смолоскиповою ходою берегівчани вшановували жертв радянських репресій

Події 1944–1953 років, унаслідок яких загинули тисячі угорців є надзвичайно трагічними та залишили після себе великий слід в історії. Йдеться про масові репресії у концентраційних таборах ГУЛАГ. На Закарпатті немає такої угорської родини, яка б не постраждала через виправні роботи, запроваджені Радянським Союзом.

17 листопада у Берегові відбулося поминальне дійство присвячене цим подіям та жертвам радянських репресій. В приміщенні Берегівської реформатської церкви зібрались всі небайдужі, щоб душевно зблизитися з Богом та почути проповідь священнослужителів. Було сказано багато хороших, і водночас, трагічних слів. Також, хвилиною мовчання вшанували пам’ять єпископа Лайоша Гулачі, що нещодавно пішов з життя.

Коли закінчилася війна, люди зітхнули з полегшенням, не знаючи, що чекає на них попереду. Їх обманом змусили піти на роботи з відновлення інфраструктури, зруйнованої війною, обіцяли, що забезпечать житлом та харчуванням, і все це займе лише кілька днів. Натомість тисячі закарпатських чоловіків відправили в ГУЛАГ.

Примусові роботи, на які відправляли угорців у роки після Другої світової війни, називали «маленький робот» (тобто «маленькая работа»). Згідно з реєстром 1945 року, 28 тис. осіб забрали з території Закарпаття у виправно-трудові табори. Але існують й інші дані, за якими кількість затриманих сягає 40 тис. Туди потрапили чоловіки віком від 15 до 76 років. Поки вони доходили до місця свого постійного перебування, більшість з них гинули через хвороби та холод, адже теплий одяг у них забирали.

З короткою промовою виступила Андреа Бочкор, депутат Європейського Парламенту. Вона зазначила, що угорців у XX ст. багато разів випробовувало життя і завжди потрібно пам’ятати про тих закарпатців, яких відправили в концентраційні табори, адже багато з них вже не повернулися додому. А для тих хто вижив, життя вже більше не було таким як колись.

Після цього, учні загальноосвітніх шкіл міста та запрошені гості по одному зачитували імена берегівчан (а їх було більше чотирьох сотень), що стали жертвами масових репресій того часу, а священики попросили для всіх присутніх Божого благословення.

На завершення, поминальна процесія з свічками та смолоскипами рушила вулицями міста. Спочатку, вінки поклали до меморіальної дошки, що знаходиться на будівлі школи, де в листопаді 1944 року збирали чоловіків, щоб відправити в «сталінські табори смерті». Кінцевою точкою призначення був меморіал загиблим берегівчанам, що знаходься на площі Пушкіна.

Вікторія КОПИНЕЦЬ

ВІДЕО: Дмитро МИСЬ