Хустянка «вирощує» пасхальні дерева

Великдень не за горами і краяни активно почали готуватися до свят. Хтось уже взявся за писанки, хтось – за декорування корзин, а хтось створює із підручних матеріалів цікаві композиції.

Вікторія Щадей із Хуста запевняє, що весною їй найбільше хочеться бачити довкола себе цвітіння, тож усі її роботи сповнені любові до природи. Їх вона компонує із текстилю, пластику, пінопласту, дерева, тканини та гіпсу. Більше про своє захоплення майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Дерева, що розквітають до свята

Пасхальні дерева – саме так називає свої вироби пані Вікторія. Невеликі декоративні композиції з гілок, прикрашені квітами, пташками, писанками та ніжними стрічками, вона «вирощує» власноруч у домашній майстерні.

«Мені завжди хотілося мати власну весну в домі, – з каже жінка «Карпатському об’єктиву». – Коли надворі ще холодно, а душа вже просить цвіту, я починаю створювати свої композиції. Для мене це не просто декор, це настрій. Флористичним декором я зайнялася декілька років тому. Спершу це були невеликі композиції для себе: вінки на двері, квіткові кошики, святкові прикраси для столу. Згодом захоплення переросло у справжню творчу справу. Не можу сказати, що в один момент вирішила: все, тепер я майстриня. Усе сталося поступово. Просто «запалилася», переглядаючи в мережі роботи інших, а потім уже не могла зупинитися. Кожна нова ідея вимагала втілення».

Ідея створювати саме пасхальні дерева народилася випадково. Одного разу Вікторія принесла додому кілька гілочок, поставила їх у вазу й прикрасила декоративними яйцями. Результат перевершив очікування.

«Це було так ніжно, так по-весняному! Гілки ніби ожили. Тоді я зрозуміла, що можу зробити з цього щось більше, – пригадує майстриня. – Почала шукати інформацію в інтернеті, пройшла декілька онлайн майстер-класів і почала експериментувати. Відтоді щовесни у моєму домі «розквітає» одразу кілька дерев. Одні – у пастельних тонах, інші – яскравіші, з акцентами на жовтий чи рожевий. У роботі поєдную текстильні квіти з гіпсовими фігурками, додаю пінопластові яйця, обтягнуті тканиною, або писанки інших майстринь, прикрашаю композиції дрібними деталями з дерева чи пластику. Я люблю мікс матеріалів. Головне, щоб усе мало гармонійний вигляд. Навіть пластик може виглядати дуже ніжно, якщо правильно його подати», – впевнена умілиця.

Кожне дерево хустянки – індивідуальне. Майстриня не працює за шаблоном. Спершу продумує кольорову гаму, підбирає гілки, обирає декор. І лише тоді починає збирати композицію.

«Іноді я довго просто дивлюся на гілки. Вони підказують форму. Не можна нав’язувати природі свою лінію, треба відчути її, – переконана Вікторія. – На створення однієї композиції у мене йде від трьох днів до двох тижнів, залежно від складності. Якщо це невелика композиція, достатньо вечора-двох. Якщо ж багатоярусна, з великою кількістю деталей – доводиться працювати довше. Найбільше часу займає не сама збірка, а підготовка. Треба пофарбувати елементи, висушити, підібрати текстиль, продумати розташування. Але я ніколи не рахую години. Коли твориш із задоволенням, час летить непомітно».

Роботи закарпатки справді нагадують маленькі весняні сади. У них – легкість, світло й очікування свята. І хоча кожен виріб декоративний, у ньому відчувається жива енергія природи.

Підтримка сім’ї важлива

Коли в оселі Вікторії Щадей починають з’являтися перші гілочки для нових композицій, рідні вже знають: весна прийшла точно. Чоловік жартує, що їхній дім перетворюється на маленьку майстерню, а діти з цікавістю спостерігають, як із простих матеріалів народжується святкова краса.

«Спочатку я хвилювалася, що хобі займатиме надто багато простору і часу, – усміхається майстриня. – Але родина мене дуже підтримує. Без цього, чесно кажучи, було б складно. Підтримка близьких для мене – не просто приємний бонус, а важлива частина творчого процесу. Саме рідні часто стають першими глядачами і критиками. Я завжди питаю: як вам? Чи не забагато декору? Чи гармонійно виглядають кольори? Вони чесно відповідають. І це допомагає мені вдосконалюватися».

З часом композиції Вікторії почали помічати й знайомі. Спершу просили зробити щось подібне «для себе», потім – у подарунок. Так захоплення поступово стало невеликою справою. Та, як каже майстриня, вона не женеться за кількістю.

«Кожна робота для мене повинна бути особливою. Якщо відчуваю, що втомилася або немає натхнення, трохи відкладаю все, іду на кухню. Куховарити – моя друга найбільша пристрасть. Напечу пиріжків і невдовзі приходить «просвітління». Тоді повертаюся до справи з новою хвилею натхнення. У творчості стараюся зберігати баланс між святковістю і ніжністю. Великодній декор часто асоціюється з яскравими барвами, але я віддаю перевагу м’яким, природним відтінкам. Дуже люблю пастель, кремовий, світло-рожевий, ніжно-блакитний кольори. Мені хочеться, щоб виріб нагадував про багатогранність довкілля», – пояснює хустянка.

Часом замовники просять щось незвичне – додати більше блиску або яскравих акцентів. І тоді починається творчий діалог.

«Я завжди слухаю побажання. Але водночас намагаюся зберегти в роботі свій авторський стиль. Бо якщо загубиш себе – загубиться й душа виробу. Особливу увагу завжди приділяю деталям. Маленькі пташки, мініатюрні гнізда, декоративні яйця з тканини чи гіпсу – усе це створює цілісну історію. Деталі – це як крапки в тексті. Без них композиція неповна. Інколи саме маленький елемент робить усе більш «живим». Для мене загалом підготовка до Великодня – це не лише робота, але й внутрішній ритуал. Я слухаю тільки спокійну музику, завжди дотримуюся посту. А творчість – як розмова з собою, як спосіб самореалізації. Коли клею, фарбую, підбираю стрічки, ніби впорядковую свої думки. У кожній роботі є частинка мого світобачення», – зізнається закарпатка.

Попри те, що пасхальні композиції – сезонна історія, Вікторія працює й над іншими напрямами. Вона виготовляє і зимові, і літні, і осінні тематичні роботи. Тільки в інші пори року оздоблює їх польовими квітами, ягодами та сухоцвітами, шишками, листям чи кульками.

«Природа дає безліч ідей. Головне – бачити їх. Довкола нас дуже багато прекрасного. Але цю красу потрібно підкреслити. У роботах важливо «закарбувати мить», бо мої композиції – це не просто декор, це своєрідна розмова з довкіллям», – зазначає майстриня.

І, дивлячись на тендітні композиції хустянки, важко не погодитися: іноді достатньо кількох гілочок, стрічок і трішки любові, щоб у домі розквітла справжня весна.

Марина АЛДОН