Солодка пристрасть – шлях до успіху

Напевно, важко знайти людину, котра не любить солодощів. Нині складно уявити якесь свято чи просто посиденьки в дружньому колі без смачненького тортика або печива.

Безперечно, кожна господиня має власні перевірені роками рецепти різної випічки, але подеколи хочеться замовити якийсь супердекорований тортик у майстра-кондитера. Однією з таких майстринь є Тетяна Паш, корінна одеситка, котру доля закинула до нашого мальовничого краю.

– Як почалося твоє захоплення випічкою?

– За освітою я психолог, тому від кондитерської майстерності була дуже далекою. Але так склалося життя, що кілька років тому я вийшла заміж і переїхала зі своєї рідної Одеси до Ужгорода. Мій інтерес до випічки з’явився, коли я чекала дитину. Мені, як і більшості вагітних жінок, постійно хотілося чогось солоденького. Однак мені абсолютно не подобалися ті тістечка, які можна було придбати в Ужгороді, адже я дуже відчуваю спреди й маргарин навіть на запах. Десерти, котрі куштувала, були дуже маслянисті та з ненатуральних продуктів. Саме з цієї причини я почала готувати сама.

На той момент у мене не було ніяких навичок та вмінь у цій сфері. Звичайно, спочатку я готувала прості пироги – з корицею, яблуками, сезонними фруктами… Пізніше, коли народила синочка, моєю метою стало пекти щось корисне та смачне не тільки для себе з чоловіком, а й для дитини. Найважливішим і принциповим для мене є те, що я готую випічку тільки з натуральних продуктів: вершкового масла, молока та натуральних вершків.

– А як твоє хобі перетворилося на бізнес?

– Я частенько пригощала знайомих матусь та просто сусідів своїми тістечками й кексами. Коли йшла до когось у гості, теж зазвичай пекла тортики в подарунок. У мене почалася ніби маніакальна залежність: я тільки спекла тортик, навіть не встигла його скуштувати, а вже відразу хотілося творити щось нове. Так мої друзі й наштовхнули мене на думку, що я можу мати з цього певний дохід. Відтоді й почалися мої експерименти на кухні. Коли купувала новий продукт, одразу намагалася щось нове вигадати, думала, де б його використати.

Спочатку я почала випікати тістечка, пироги та кекси на замовлення ужгородських кав’ярень. Це теж сталося спонтанно. Хтось скуштував мою випічку, познайомив з власником закладу, і так я отримала свої перші замовлення. Я підлаштовувалася під режим своєї дитини, і кожного ранку ми разом ішли на базар, де я обирала найсвіжіші продукти. А коли вкладала синочка спати, то починала готувати.

Але з часом кількість замовлень стала стрімко зростати, і в домашніх умовах я вже не справлялася. Почала робити різний декор для тортиків, а це займало дуже багато часу – мій робочий день був майже 24 години на добу. Наша квартира стала схожою на склад! Ось тоді ми з чоловіком серйозно задумалися про оренду якогось приміщення під цех і відкрили кафе-кондитерську.

– У тебе постійно з’являється нова випічка. Де ти шукаєш рецепти та ідеї декору?

– Допомагала мені завжди мережа Інтернет, там я знаходила безліч різноманітних рецептів. Але з кожним разом привносила щось своє і вже розуміла: тут потрібно менше цукру, чогось додати більше, замінити фрукти. І з часом у мене назбиралося дуже багато власних змінених рецептів, але все одно це мене не зупиняє навіть тепер, це моя пристрасть.

Стосовно декору, то можу сказати, що нині приділяю цьому питанню багато часу. У мене більш європейське бачення оздоблення, я люблю фантазувати та експериментувати. Дуже часто в мене замовляють тортики на дитячі дні народження, і щоб зробити свій витвір не тільки святковим, а й веселим, я декорую його різними героями з мультиків, машинками чи будь-чим, що до вподоби дитині. Намагаюся враховувати найменші побажання клієнта, і кожен новий тортик для мене як виклик.

– Я знаю, що тепер ти вже працюєш з професійним обладнанням. Як його опановувала, адже це набагато складніше, ніж звичайні домашні прилади?

– Дійсно, тривалий період, поки я готувала вдома, ми купували звичайні кухонні прилади – комбайн, блендер, піч. Я звикла з ними працювати, але настав час, коли потрібно було переходити на вищий рівень – професійного обладнання. Я довго обирала, радилася із спеціалістами, і нарешті мені встановили нові печі. Пам’ятаю, був Новий рік, я мала багато замовлень, серед них і тістечко «Наполеон», для якого потрібно випекти багато-багато коржів. І ось починаю їх готувати, а вони просто літають по всьому простору моєї нової печі. Тоді я ще не усвідомлювала, що таке конвекційне обладнання. У мене починається паніка, стрес… Тоді я була змушена взяти все, що потрібно, і поїхати пекти додому, до своєї звичайної та перевіреної печі. Ось таким був мій перший досвід! Але вже через кілька тижнів я до всього звикла, і проблем більше не виникало.

– Ти проходила якісь спеціальні курси чи майстер-класи в кулінарній школі?

– Я розумію, у наш час потрібні певні документи, які підтверджують, що ти є спеціалістом у певній галузі. Але, як показує практика, кондитерської майстерності можна навчитися самому. Головне – любити цю справу й хотіти нею займатися. Саме в цьому й полягала моя освіта – я практикувалася кожного дня. Відпочиваючи в батьків в Одесі, одного разу побачила оголошення про набір на курси кондитерів і вирішила, чому б ні, зайвим воно точно не буде. На цих заняттях я мала змогу попрацювати з такими матеріалами, як мастика та марципан, що є дуже популярними в декорі тортів, хоч я їх не використовую й донині, це не мій стиль. Після трьох місяців навчання отримала сертифікат.

Приклад Тетяни Паш підтверджує істину, що, якщо є бажання творити, самовдосконалюватися, зайнятися новим хобі, яке згодом може приносити не тільки задоволення, але й кардинально змінити професію, потрібно не боятися експериментувати і йти до своєї мети, яка обов’язково реалізується, адже ти прагнеш цього всім серцем.

Вікторія КОПИНЕЦЬ