Приватне життя під прицілом закону: що надумали депутати в що кажуть краяни

Поки увага суспільства прикута до фронту, тарифів і курсу гривні, у парламентських комітетах точилася робота над документом, який міг докорінно змінити правила особистого життя українців. Йдеться про масштабну спробу оновити сімейні та цивільні норми, частина яких одразу викликала гостру реакцію юристів і правозахисників.

Серед авторів документа – група народних депутатів на чолі з головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком. Найбільше обурення викликали ідеї щодо зниження шлюбного віку та запровадження матеріальної відповідальності за зірвані заручини. Після хвилі критики норму про шлюби з 14 років відкликали, однак у тексті залишився цілий блок положень, які й далі називають суперечливими. Тож про що вони? Що про них кажуть юристи і якої думки закарпатці? З’ясовував «Карпатський об’єктив».

Шлюбний вік: межа, яку ледь не пересунули

Наразі українське законодавство чітко визначає: шлюб можливий із 18 років. Виняток – із 16-ти, але лише за рішенням суду та за наявності поважних підстав.

Втім, у первинній редакції законопроєкту з’явилася норма, яка раніше була немислимою для вітчизняного права. Вона дозволяла надання права на шлюб особам із 14 років у разі вагітності або народження дитини.

Хоча автори згодом відступили від цієї ідеї, сам факт її появи в законодавчому полі викликав занепокоєння: критики наголошували, що подібні норми можуть легалізувати примус до ранніх шлюбів, а також зґвалтування, розбещення неповнолітніх і не мають нічого спільного із захистом дитини.

Заручини з юридичними наслідками

Ще одна новація стосується інституту заручин. Якщо раніше це була радше особиста домовленість, то новий кодекс пропонує надати їй правових наслідків.

У разі відмови від шлюбу сторона, яка передумала, може бути зобов’язана відшкодувати витрати на підготовку до весілля. Мова про оренду залу, оплату послуг, завдатки, весільний одяг. Окрім цього, передбачена можливість стягнення компенсації за моральну шкоду.

Водночас законопроєкт визначає винятки: фінансова відповідальність не настає, якщо відмова пов’язана з аморальною чи протиправною поведінкою партнера або з обставинами, які той приховав – серйозною хворобою, судимістю, наявністю іншої сім’ї чи дитини.

Діти як підстава для розлучення

Окремий блок змін стосується підстав для припинення шлюбу. Документ пропонує доволі прагматичний, а для багатьох – цинічний підхід: небажання або неможливість мати дітей може стати формальною причиною для позову про розлучення.

Зокрема, підставою для розірвання шлюбу визнається нездатність чоловіка до зачаття або ж неможливість жінки народити дитину. Такий підхід уже охрестили «репродуктивним відбором», адже він фактично зводить шлюб до біологічної функції.

Також пропонується дозволити повернення дошлюбного прізвища ще під час перебування у шлюбі – у разі зради, домашнього насильства чи іншої аморальної поведінки одного з подружжя.

Гендерні питання і правова колізія

Не менш дискусійною стала норма про недійсність шлюбу, укладеного з особою, яка здійснила зміну статі. Правозахисні організації вбачають у цьому прямі ознаки дискримінації та попереджають про можливі порушення міжнародних зобов’язань України у сфері прав людини.

Закон чи мораль

Фахівці звертають увагу: законопроєкт намагається детально врегулювати сфери, які донедавна залишалися у площині особистої відповідальності, етики та взаємної довіри.

Як зазначає правник із Хуста Іван Пилип, сам задум кодифікації приватного права є логічним, однак окремі положення потребують суттєвого доопрацювання.

«Право має захищати слабшого, а не створювати інструменти тиску. Наприклад, фінансова відповідальність за розірвані заручини може перетворитися на спосіб шантажу. А репродуктивні підстави для розлучення – це взагалі небезпечна практика, яка суперечить принципу гідності людини», – наголошує юрист.

За його словами, частина норм виглядає як спроба механічно перенести в закон те, що має вирішуватися через діалог, психологію та соціальну підтримку, а не через судові позови.

«Особисте життя – чернетка для експериментів»: що думають люди про нові норми

Запропоновані зміни до Кодексу права приватного розділили суспільство. Для одних це спроба навести лад у сфері сімейних відносин, для інших – небезпечне втручання держави у найінтимніше. Ми зібрали думки трьох людей з різних міст Закарпаття, аби почути не юридичні формулювання, а людське ставлення до новацій.

Ужгородець Віктор Гангур говорить емоційно й без дипломатії. На його думку, запропоновані зміни надто формалізують стосунки між людьми.

«Я розумію, що закон має врегульовувати конфлікти. Але коли читаю про компенсацію за зірване весілля, у мене складається враження, що держава хоче рахувати почуття за квитанціями. Не склалося – заплати. Передумав – іди до суду», – каже він.

Особливе занепокоєння у Віктора викликає ідея фінансової відповідальності за розірвані заручини.

«Люди можуть розходитись із тисячі причин. Іноді просто вчасно зрозуміли, що не підходять одне одному. Хіба це злочин? У нас і так багато фіктивних шлюбів. А тепер ще буде стимул не скасовувати весілля, навіть якщо щось пішло не так, бо страшно втратити гроші».

Він також критично оцінює спробу пов’язати шлюб із репродуктивною функцією

«Шлюб – це не контракт на народження дітей. Є люди, які свідомо не хочуть мати дітей, або не можуть. І що – це автоматично робить їх «неповноцінною сім’єю»? Такі норми дуже нагадують минуле століття».

На завершення Віктор додає:

«Закон має захищати свободу вибору, а не заганяти людей у рамки, де кожен крок карається».

Світлана Монич із Мукачева дивиться на ситуацію стриманіше. Вона визнає: частина запропонованих норм має логіку, але застерігає від зловживань.

«Я не вважаю, що все в цьому законопроєкті – суцільне зло. Наприклад, ідея компенсувати реальні витрати на підготовку до весілля у випадку раптової відмови – не така вже й абсурдна. Бувають ситуації, коли людина справді все оплатила, а її просто поставили перед фактом», – каже вона.

Водночас, за словами Світлани, головна проблема – у відсутності чітких меж.

«У нас часто хороші ідеї перетворюються на інструмент тиску. Хто і як буде визначати «моральну шкоду»? Як довести, що відмова була безпідставною? Це відкриває шлях до маніпуляцій і нескінченних судів».

Окремо жінка зупиняється на темі ранніх шлюбів, навіть попри те, що відповідну норму вже відкликали.

«Мене насторожує сам напрямок думок законодавців. Якщо така ідея взагалі з’явилася, значить хтось вважав її допустимою. А це небезпечний сигнал для суспільства, де й без того існує проблема ранніх вагітностей і тиску на дівчат».

Щодо підстав для розлучення Світлана висловлюється обережно, але критично:

«Нездатність мати дітей – це трагедія, а не юридичний аргумент. Закон має допомагати таким сім’ям, а не ставити на них хрест».

Найрізкіше про новації висловлюється Наталія Юришин із Хуста. На її думку, запропоновані зміни суперечать сучасному уявленню про права людини.

«У мене відчуття, що частина цих норм писалася без урахування реального життя. Складається враження, ніби законодавець дивиться на сім’ю як на механізм, а не як на живі стосунки між людьми», – впевнена вона.

Особливе обурення в Наталії викликають положення щодо недійсності шлюбу у випадку зміни статі.

«Це прямий шлях до дискримінації. Незалежно від ставлення до цієї теми, держава не має права позбавляти людей базових цивільних прав. Такі норми не лише розколюють суспільство, а й можуть стати підставою для міжнародних скандалів».

Не менш критично вона оцінює й ідею «покарання» за відмову від шлюбу.

«Уявіть собі молоду жінку, яка перед весіллям розуміє, що партнер агресивний або маніпулятивний. І замість того, щоб просто піти, вона ще має думати: чи вистачить грошей на суди? Це не захист, це пастка».

На думку Наталії, закон мав би рухатися в іншому напрямку.

«Нам потрібні механізми захисту від насильства, підтримка сімей у кризі, доступ до психологічної допомоги. А не спроби залізти в ліжко й гаманець одночасно».

Запропоновані до Цивільного Кодексу зміни показали, наскільки тонкою є межа між необхідністю правового регулювання та небезпечним втручанням держави в особисте життя. Суспільна реакція засвідчила: люди очікують від закону захисту гідності та свободи вибору, а не нових механізмів тиску й контролю. Подальша доля документа залежатиме від того, чи почують законодавці ці сигнали – і чи готові вони переглянути норми, що вже сьогодні викликають серйозні застереження.

Марина АЛДОН