Арфа та Адоніс: як закарпатці називали торік дітей

Війна змінює країну не лише на фронті, але і в тилу. Вона торкнулася навіть найбільш інтимного – народження нового життя. Наша область увійшла у 2026 рік із тривожним демографічним багажем: дітей народжується дедалі менше, а смертність стабільно перевищує народжуваність у рази. Ці цифри – не просто статистика. За ними стоять порожні дитячі кімнати, відкладене материнство, вимушені розлуки й страх за завтрашній день.

У той же час молоді батьки нерідко дивують незвичними іменами, які вони обирають для немовлят. Хтось хоче, аби дитя вирізнялося цим із-поміж інших, а хтось – аби ім’я сина чи доньки звучало по-європейському…

Тож які імена найчастіше обирали для малечі краяни? Якою є народжуваність і смертність на Закарпатті? Відповіді шукав «Карпатський об’єктив».

На одного новонародженого – троє померлих

За підсумками 2025 року на підконтрольній Україні території народилося 168 778 дітей. Ця цифра не враховує окуповані Крим і чотири області, але навіть без них вона звучить як вирок довоєнній демографічній моделі. Для порівняння: ще у 2021 році народжуваність була у 1,6 разів вищою.

Натомість смертність залишається надзвичайно високою. За той самий період в Україні померло близько 485 296 осіб. Просте співвідношення виглядає шокуюче: на одного новонародженого припадає майже троє померлих. І це без урахування втрат на фронті, які не завжди входять до загальної цивільної статистики.

Демографи зазначають: Україна фактично перебуває у фазі глибокої депопуляції. Причини комплексні – війна, масова міграція жінок репродуктивного віку за кордон, економічна нестабільність, психологічне виснаження суспільства. Народження дитини дедалі частіше відкладають «до кращих часів», які поки що не настають.

Закарпаття: тил, який теж втрачає

Ще кілька років тому Закарпаття вважали відносно стабільним регіоном у демографічному сенсі. Сюди переїжджали внутрішньо переміщені особи, тут рідше лунали тривожні новини з фронту, а родинні традиції залишалися сильними. Однак сухі цифри руйнують цей образ.

За чотири роки повномасштабної війни кількість новонароджених у регіоні зменшилася приблизно на 3 тисячі дітей. Динаміка виглядає невблаганно: 2022 рік – 10 874 немовляти; 2023 рік – 9 450; 2024 рік – 8 657; 2025 рік – 8 136.

Падіння – майже на чверть за чотири роки. Водночас смертність у краї залишається стабільно високою – близько 14 300 осіб щороку. Це означає, що регіон втрачає тисячі мешканців лише через природний рух населення, без урахування міграції.

Медики й соціологи говорять про «тиху кризу». Її наслідки будуть довготривалими: старіння населення, дефіцит робочої сили, навантаження на соціальну та медичну системи.

Хуст: демографія на рівні міста

Особливо показовою є ситуація у Хусті – місті, де ще донедавна народжуваність трималася на відносно стабільному рівні. Сьогодні ж і тут цифри говорять самі за себе.

У 2025 році в Хусті народилося 858 дітей, тоді як у 2024-му – 973. Мінус понад сто немовлят за рік – для міста це відчутне падіння. Натомість смертність значно перевищує народжуваність.

«Торік померло 1 905 осіб, а позаторік – 1 966. Тобто різниця між кількістю народжених і померлих у Хусті сягає понад тисячу осіб щороку. Це не абстрактна статистика – це зменшення громади, спорожнілі будинки, школи, які з часом можуть недорахуватися учнів», – каже «Карпатському об’єктиву» начальниця Хустського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Оксана Росоха.

Цікавою і водночас тривожною, за її словами, є й соціальна картина породіль. У 2025 році в Хусті наймолодшій матері було лише 15 років, а найстаршій – 46. Такий розрив віку свідчить про дві паралельні тенденції: ранні, часто соціально вразливі вагітності та пізнє материнство, яке зазвичай є усвідомленим, але й ризикованішим з медичної точки зору.

Також вона звертає увагу: «Дедалі рідше в сім’ях з’являється друга чи третя дитина. Якщо раніше багатодітність була характерною рисою Хустщини, то сьогодні навіть друга дитина стає серйозним викликом для родини – фінансовим, психологічним і безпековим. Попри це, у місті все ще трапляються поодинокі випадки, коли жінки народжують шосту чи навіть восьму дитину, зберігаючи традиційну модель великої родини. Але такі історії радше виняток, ніж правило».

Ім’я як відповідь на тривогу

Коли кількість народжень скорочується, кожна нова дитина набуває особливої ваги – і в родині, і для суспільства. У такі періоди ім’я перестає бути просто формальністю. Воно стає символом надії, захисту, віри або, навпаки, спробою вирізнитися й дати дитині унікальний старт у непростому світі.

У другому півріччі 2025 року українські батьки балансували між класикою й експериментами. З одного боку – перевірені десятиліттями імена, з іншого – несподівані, інколи екзотичні варіанти, які ще кілька років тому здавалися рідкісною дивиною.

Загальноукраїнські тенденції: стабільність і мода

За даними Міністерства юстиції, у більшості регіонів країни лідерство серед жіночих імен утримують: Софія, Єва, Емілія, Соломія, Марія, Злата, Мілана.

Для хлопчиків найчастіше обирали: Артем, Матвій, Максим, Марк, Тимофій, Олександр, Давид.

Ці імена легко вимовляються, добре звучать у різних мовах і культурах, що особливо важливо в умовах масової міграції. Батьки все частіше думають наперед – як ім’я сприйматимуть за кордоном, чи не стане воно перешкодою для дитини в майбутньому.

Водночас регіональні відмінності зберігаються.

На заході України традиційно популярні Соломія, Юстина, Уляна, а серед хлопчиків – Марко, Дем’ян, Матвій.

У центральних і південних областях у «топі» – Мілана, Єва, Софія, Марія, Злата, а серед хлопчиків – Артем, Владислав, Богдан, Дмитро.

Схід країни здебільшого слідує загальнонаціональним трендам.

Рідкісні імена: бажання бути не як усі

Попри складні часи, українці не відмовляються від креативу. У 2025 році в реєстрах з’явилися поодинокі, але яскраві імена: Авіелла, Теона, Сапфіра, Ренесмі, Ноема, Ясміна, Кіара – серед дівчаток. Еней, Тео, Одін, Рагнар, Авенір, Силас, Златан – серед хлопчиків.

У Міністерстві юстиції зазначають: такі імена не стають масовими, але саме вони формують портрет сучасної України – відкритої до світу, різноманітної, інколи сміливої до зухвалості.

Закарпаття: між традицією та екзотикою

Закарпаття завжди вирізнялося багатонаціональністю, і це безпосередньо відображається в іменах. У 2025 році більшість батьків краю все ж обирали знайомі, мелодійні варіанти.

Серед дівчаток найпопулярнішими стали: Анна, Емілія, Катерина, Меланія, Поліна, Софія, Соломія, Таїсія. Для хлопчиків найчастіше реєстрували імена: Михайло, Тимофій, Матвій, Артем, Давид, Максим, Володимир.

Однак саме Закарпаття минулого року стало рекордсменом за кількістю незвичних імен. Органи ДРАЦС зафіксували справжню «екзотику по-закарпатськи».

Серед жіночих імен: Прінцесса, Муначімсо Айві, Еден Росе, Авіелла, Афра, Ренесмі, Нарін, Сапфіра.

Серед чоловічих: Вогнедар, Одін, Рагнар, Адоніс Галіджан, Маркус Саїд, Парфеній, Іслам, Силас.

Таке розмаїття пояснюють як впливом різних культур, так і прагненням батьків підкреслити унікальність своєї дитини в час, коли саме життя здається нестабільним.

Хуст: імена як дзеркало громади

Начальниця Хустського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Оксана Росоха зазначає, що у 2025 році батьки здебільшого трималися золотої середини:

«Ми бачимо, що люди хочуть і традиції зберегти, і водночас не повторюватися. Найчастіше реєструємо імена, які добре знайомі, але водночас сучасні. Серед найпоширеніших імен у Хусті: для хлопчиків – Давид, Артем, Денис, Олександр; для дівчаток – Софія, Вікторія, Анна, Єва. Та водночас список рідкісних імен вражає різноманіттям. У міських реєстрах з’явилися: Самір, Февронія, Нонна, Аріна, Аліз, Вівієн, Натан, Трифон, Левенте, Матяш, Гордій, Олівер, Тамерлан, Ребека, Міхаела, Лілієн, Кармеліта, Арон, Ізмаїл, Яромир, Одісей, Калісія, Міріам, Лія. Хуст – багатонаціональне місто, і це дуже добре видно по іменах. Часто батьки обирають ім’я, яке має значення для родини, її історії або віри».

Також очільниця відділу додає: попри загальне падіння народжуваності, кожна реєстрація дитини сприймається як маленька перемога життя над обставинами.

Ім’я, як спроба втримати майбутнє

Демографічна криза в Україні раніше на Закарпатті була менш помітною, ніж в останні роки. Людей стає менше, але вибір імен стає ширшим. У цьому парадоксі – відповідь на виклики часу. І головне не те, як батьки називають своїх чад, адже якщо дитині ім’я не подобається, із 16 років вона може його змінити, важливо, аби жінки народжували і давали путівку в життя маленьким краянам.

Марина АЛДОН