В Ужгороді відкриють виставку Івана Ілька

16 листопада о 18:00 в мистецькому центрі “Галерея ІЛЬКО” відбудеться відкриття виставки Івана Ілька під назвою 
“ПРОЦЕС. 60-ті.”

Продовжуючи серію експозицій ̈під назвою “Процес”, представляємо виставку живопису Івана ІЛЬКА.
Більшість робіт виконані з натури на прикінці 50-их та в 60-тих роках, дивовижно передають дух часу, занурюючи глядача в безпосередній процес творчості. А серія робіт, виконаних цього року, надає ще більшого резонансу атмосфері цієї виставки.

Більшість творів експонуються вперше.

Іван Ілько — живописець, представник монументального та станкового живопису, спадкоємець і продовжувач традицій Закарпатської школи живопису. Чотирнадцятилітнім вступив до Ужгородського училища прикладного мистецтва. Вчителями митця є: Бокшай Й. Й., Ерделі А. М. , Кашшай А. М., Манайло Ф. Ф.. Член Національної Спілки художників України з 1968 року. Заслужений художник України з 1994 року. 

“Творчість Івана Ілька – яскравий приклад продовження традицій та художніх методів засновників закарпатської школи живопису – Адальберта Ерделі, Йосипа Бокшая та Федора Манайла. Художник, творчий погляд якого формувався у часи хрущовської «відлиги», неодноразово звертався до зображення життя горян, фіксуючи звичаї та особливості верховинського побуту. У картинах митця відтворено психологію закарпатського селянина, зміну світогляду в суперечливих умовах соціалістичної дійсності. У жорстких умовах соціалістичного реалізму звернення митців до етнічних джерел було виявом національного відродження у вітчизняному мистецтві. 

Мотиви повсякденного сільського життя підіймаються автором на рівень філософської осмисленості. Персонажі мають свій власний світ, відокремлений від реального, замкнений у колі традиційного сільського побуту. … У багатьох роботах присутній мотив самотності, який співзвучний із місцем художника в суспільстві 1960-х, а також перегукується із пошуками, думками та життєвою позицією Івана Ілька. Промінявши міську суєту на світ гармонії та природи, художник шукає адекватність своїм новим думкам, спостереженням та почуттям, прагне зафіксувати час через образи сучасників. 

Поєднуючи погляд сучасника і оповідача-«казкаря», Іван Ілько – художник філософського типу мислення, як і його вчителі Федір Манайло та Антон Шепа. … Здається, що природа Карпат та її мешканці – єдина реальність, якій довіряє художник.” 

Оксана Гаврош

“Ненаситна жага живописця знаходить відображення в емоційній, імпульсивній палітрі та напрочуд впевненій, переконливій манері письма. … Художник пише те, частиною чого є сам. … Іван Ілько, проходячи великим шляхом художника-монументаліста з усіма «принадами» кочового життя в умовах колишнього СРСР, завжди тримався тих етичних принципів, що були закладені його безпосередніми вчителями. Нерозривний зв’язок з рідним краєм супроводжує його творчі пошуки у співставленнях живописного та монументального начал. Повертаючись до картин, етюдів та начерків 1960-1970-х років через десятки років, він наче проводить пунктирну лінію між двома зламами епох. Він пише ті ж місця, що і в молоді роки, але вже з позицій висновку, оцінки філософського значення мистецтва як місії. Саме тієї константи, що залишалась незламною у будь-яких обставинах.” 

Тарас Табака