Безкоштовні 3 тисячі кілометрів «Укрзалізницею». Що кажуть краяни

Нещодавно було анонсовано нову програму підтримки українців. Вона називається «УЗ-3000». Суть новації в тому, що кожен громадянин України має право проїхати потягом безкоштовно три тисячі кілометрів у межах держави. Назвою програма дещо нагадує знаменитий роман Жуля Верна «Навколо світу за вісімдесят днів». Принаймні, багато хто так жартує у соціальних мережах. Хоча сенс тут зовсім у іншому.

Тож що це за програма і що про неї кажуть закарпатці? Чи готові скористатися? Чого очікують? З’ясовував «Карпатський об’єктив».

«Халявна» подорож під час війни

Анонсував програму днями Володимир Зеленський. Вона передбачає можливість проїхати безкоштовно потягом 3000 кілометрів. Діятиме в рамках пакету «Зимової підтримки».

Чому саме про таку відстань ідеться? Бо 3 тисячі кілометрів включає довжина найдовшого рейсу по Україні «туди-назад», пояснюють в «УЗ». І додають, що це дозволяє фактично охопити максимальну кількість маршрутів. Програма є частиною державного фінансування і покликана заохотити українців подорожувати країною.

Утім далеко не у всіх є бажання під час війни просто так мандрувати. Та ще й залізницею. Адже поїзди неодноразово вже потрапляли під прицільні обстріли. Крім того, у пікові періоди, наприклад, на новорічно-різдвяні свята, коли потік подорожуючих збільшується, програма не діятиме. В «Укразалізниці» прямо заявляють, що програма має стимулювати бажання населення подорожувати у непікові періоди.

Дістатися безкоштовно Закарпаття наприкінці грудня зможуть лише жителі прифронтових територій. У такий час акцент буде зміщено не на туризм, а саме на підтримку евакуації населення.

Чи готові подорожувати закарпатці

Думки з приводу нової програми у людей кардинально різняться. Одні сподіваються, що це збільшить до нас потік туристів і позитивно вплине на регіон, інші ж переконані, що ініціатива є недоречною, адже в державі війна і мандрівки потягом є небезпечними, та й тих, кому не до поїздок в Україні багато… Але є й такі, кому необхідно їздити країною… Проте і в них виникають додаткові запитання…

Ужгородка Оксана Попович періодично мусить бути в Києві. Її робота хоч і проходить у дистанційному форматі, але час від часу вона має з’являтися в головному офісі…

«Я багато їжджу. Два рази на місяць як правило, буваю у справах у столиці. Звичайно, така програма для мене є приємним бонусом. Хоча ті 3 тисячі кілометрів використаю швидко, та все ж… хоч це щось. Відрядження – нині частина життя багатьох із нас. Ще з початком карантинів багато компаній перейшли у онлайн-формат роботи. Але при цьому відбуваються корпоративні події, на яких необхідна особиста присутність. Тож безкоштовна поїздка – чудова можливість проїхатися кудись, аби вирішити певні питання. Хоча абсолютно незрозуміло, чи мова йтиме про безкоштовні квитки у купе, чи у плацкартних вагонах, де умови, м’яко кажучи, не зовсім задовільні. Бо особисто я краще заплачу власні кошти, ніж їхатиму у плацкарті. Немає потреби розповідати, які то спартанські умови. Хоча загалом проєкт вважаю позитивним, адже впевнена, що підтримкою скористається за будь-яких умов чимало людей», – каже вона «Карпатському об’єктиву».

А мукачівка Діана Юрчак програму вважає недоречною і називає «банкетом під час чуми».

«У нас триває війна, постійно десь обстріли, біль, сльози, втрати, горе. Хіба тепер населенню до подорожей? – запитує жінка. – Кому хочеться їздити просто для того, аби не бути вдома? Принаймні, серед закарпатців я таких не знаю. Хто поїде з наших земляків просто подивитися на Київ, Дніпро, Одесу, які, на жаль, постійно під прицілом КАБів та дронів? Там руйнування, смерті серед цивільного населення… Та й самі поїзди, між іншим, теж уже неодноразово обстрілювалися. Чому, скажімо, програма спрямована не на підтримку подорожей автобусом? Чому саме потягом? Чи насправді тих квитків вистачить для кожного бажаючого? Чи поїздка у тамбурі теж вважатиметься безкоштовною подорожжю? Запитань більше, ніж відповідей… Як на мене, це – чисто популістське рішення. Банкет під час чуми! Тим більше, що вагони потребують покращення, їх у пік сезонів не вистачає. Чому б ці гроші краще не спрямувати на модернізацію самої залізниці? Одним словом, мені здається, що програма є частиною підготовки до виборів. Хоч про них не говорять вголос, але до того все йде. Особисто я точно не скористаюся поїздкою, бо вважаю її небезпечною. Краще поїду у Прагу до сина чи в Будапешт до подруги».

Хустянка Інга Ковач вважає, що програма залучить до нас більше туристів, але сама нею не планує скористатися.

«Відколи війна, за межами області не була жодного разу. Безпечно почуваюся тільки вдома. Та й часу немає для мандрівок, роботи багато. Зайвих коштів для поїздок також не маю. Доньки в мене повнолітні, але їх теж не відпущу нікуди. Але для тих, хто мешкає у великих містах, у інших куточках України, гадаю, програма буде корисною, вони зможуть побувати у більш безпечному Закарпатті, психологічно відійти від постійних стресів через обстріли, оздоровитися у наших санаторіях чи просто в горах. У наш величезний туристичний потенціал, але він, на жаль, не повністю розкритий. Безкоштовна роздача квитків – це добре, адже люди хоч і приїдуть за рахунок держави, але з грошима. У наших кафе вони будуть їсти, відвідувати визначні місця, цікаві локації, ночуватимуть у наших готелях, або санаторних комплексах, скористаються нашими гірськолижними витягами, орендуватимуть обмундирування, відвідають дегустаційні зали. У будь-якому разі, це інвестиції у наш край, адже більш мирного і безпечного регіону в державі немає. Плюс райська природа та грамотно продумані туристичні програми мають допомоги привабити до нас якомога більше мандрівників», – впевнена закарпатка.

Наперед гадати, як усе відбуватиметься важко. Поки програму не запущено, її тільки про анонсовано. Звісно, очікування у кожного свої… Утім розвиток закарпатського туризму – це справді вкладення у наш регіон, можливість для краян трохи підзаробити.

Сама ж державна ініціатива сприймається нашими земляками дуже по-різному. Більшість хоч і не збираються подорожувати, але очікують припливу гостей і поповнення місцевих бюджетів за рахунок мешканців інших областей.

Марина АЛДОН