Перечинський ансамбль «Цімборки» ввійшов у 11-річчя творчої діяльності

Народний аматорський фольклорний ансамбль «Цімборки» КЗ «Центр культури і дозвілля» Перечинської міської ради відзначив свій красний ювілей – 10 років діяльності. Скромно, у межах проведення Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва. Слово «красний» на місцевому діалекті означає «гарний».

Фольклорний колектив створений у 2015 році за ініціативи працівників Перечинського районного будинку культури. До його складу увійшли працівники бібліотеки та РБК. Об’єднала учасниць колективу любов до народної пісні та до вокального мистецтва загалом. А головною метою його створення стало бажання жінок популяризувати серед глядачів старовинні та мало відомі пісні Перечинщини, з яких колектив створює яскраві та самобутні вокальні, вокально-хореографічні композиції етнокультури лемків. Першим керівником стала методист РБК Ганна Мучичка. «Цімборки» почали формувати репертуар, проводити репетиції, вирішувати питання зі сценічними костюмами. Тетяна Кречко, яка тепер очолює колектив, пригадала цікаві моменти створення «Цімборок».

– У 2015 році мене призначили директором Будинок культури, – каже Тетяна Богданівна. – У нас виникла потреба у колективі, який би завжди був на підхваті. Щоб учасники любили народну пісню і хотіли співати. У перечинців є таке, що все прекрасне народжується з-під палки. Начальник відділу культури Марія Пекар твердо сказала: «Мусите створити свій колектив, який би був схожий на колектив «Нівроку» та «Лемківчанку», яка на той час уже мала 30-річну історію. Ініціаторами створення «Цімборок» стали на той час також і методисти РБК: Ганна Мучичка, Іван Станко, Леся Магада та Любов Крижановська, яка завершила роботу на посаді заступника директора БК і стала заступником Перечинського міського голови. Вона виступила і дизайнером наших сценічних костюмів, у яких домінує синій колір. Із власної тканини Любов Юріївна пошила спіднички, допомогла придбати тканину для фартушків та стрічок на голову. ЦІ костюми також є нашою особливістю, вони прості, трохи осучаснені, але впізнавані. Вишивані сорочки та сценічне взуття придбали вже за кошти РБК. Любов Юріївна, попри зайнятість, ще довго була в колективі, де грала на скрипці.

«Цімборки» сформувалися з працівників РБК та бібліотек. Нас було 13. У витоках стояли і дві бухгалтерки: Любов Петрішка та Мирослава Хававка. Назву тих, хто з самого початку і досі залишився: Ганна Мучичка, Власта Магада, Вікторія Ганич, Іванна Яцола. Нещодавно доєдналася викладачка школи мистецтв Мирослава Микович та місцева поетеса Марія Дутко. Радує, що у колективі є і молоде вливання – Мирослава Хававка привела свою доньку Катрусю.

Разом з нами була файна інструментальна група. Любов Крижановська та Лариса Магада з Дубринич грали на скрипці, а незмінний і дорогий наш Іван Станко – на баяні. Майже всі пісні, які є у нашому репертуарі, є аранжуванням Івана Васильовича, це 15 музичних композицій із 20. Він допомагав нам вишуковувати співанки, які рідко де звучали, а ми вводили їх до свого репертуару, щоб зберегти їм життя. Коли відбулась децентралізація і з’явився Центр культури і дозвілля, до нас доєднались на деякий час талановиті аматори: Микола Годований, який співав чоловічі соло, що зустрічаються у піснях; Микола Луцук, який грав на цимбалах, Василь Голич – на сопілці, а викладачка Тур’є-Реметівської ШМ Ольга Мицька – на акордеоні. Ми постійно виступали: одного тижня – в Ужгороді, наступного коли де: то в Сімері, Оноківцях, Кам’яниці, Сімерках, Сторожниці, Зарічеві, Порошкові, то вже десь закордоном. Творче життя протяжністю у 10 років було чудовим.

Були з нами і бібліотекарки Алла Ткаченко, Марія Кость, Уляна Лалакулич, Василина Стегура, методистка БК Мирослава Бобко, а також Леся Магада, яка залишила колектив торік. Кожен вніс свій неповторний вклад, ми пам’ятаємо і цінуємо кожного учасника. Ця нас це дуже приємні спогади.

Частина дівчат має музичну освіту, а частина не має. До прикладу, Мирослава Хававка співає з дитинства. Коли ми дамо їй ноту, то вона каже: «Не давайте мені, бо я вто всьо не знаву, я беру вту ноту так, як мені треба». І вона знає взяти її так високо, хоча співає другим голосом, що я першим за нею не можу і позераву на ниї такими очима: десь узяла тоту новту? Це наші такі закулісні смішки.

Вперше результат свого невеликого творчого доробку колектив презентував на сцені РБК у святковому концерті до Міжнародного жіночого дня в 2016 році, після чого одразу здобув інтерес до своєї творчості від глядачів та керівників району і міста Перечин, яким користуються і досі, адже бере участь майже в усіх культурно-масових заходах громади, а до адмінреформи і Перечинського району.

Протягом десяти років склад колективу змінювався, але це жодним чином не позначилося на його майстерності. Він продовжує знайомити глядачів з пісенними традиціями Перечинщини та Березнянщини. За час свого існування колектив виступив на районній сцені понад 30 разів, а також завжди брав участь в обласних фестивалях, які проводилися у Перечинському районі, зокрема в «Лемківській ватрі» та «Перечинщина скликає таланти». Здійснював свою творчу діяльність і за межами району. Так, у 2017 році виступив на регіональному фестивалі народного мистецтва в с. Тополя Словацької Республіки; на 18-му обласному фестивалі русинської культури «Червона ружа». У 2018р. взяв участь у творчому вечорі поета-сатирика Юрія Шипа, який проходив у театрі ляльок в Ужгороді; разом з фольклорним колективом «Лемківські гудаки» Перечинської громади – у святкуванні Дня міста Гуменне (Словаччина) та в обласному фестивалі-ярмарці «Золота осінь». У 2019р. брав участь в обласних фестивалях «Василля» та «Коляди у старому селі» (Ужгород), у відкритому районному фестивалі народних промислів та народної творчості Ужанської долини «Березнянський ярмарок» в Малому Березному; у І Міжнародному фестивалі «Традиції без кордонів», що проходив у с. Невицьке.

Співають «Цімборки» різні пісні, і не тільки закарпатські, а й авторські, українські. «У нашому репертуарі є і фіґлі, і традиції, і народна пісня, – пояснює пані Тетяна. – Помітила, що закарпатські здебільшого про весілля та передвесільний період, період закоханості, в яких є звертання «мила моя», «леґіню». Це така наша автентика, це те, про що завжди співали наші предки, і ми це робитимемо. У нашому репертуарі є місцеві співанки: «Чкода тебе, мій віночку зелений» – пісня із Новоселиці, «Щим огинь не клала» – з Дубринич, закарпатська «Ой файна я», але трохи українізована. Її аранжування зробив Петро Рак, який керував хорошим колективом «Зорянкою».

В 11-річчя входимо з новими амбітними планами. У колективі Центру КіД маємо хореографа Едуарда Воронича, з ним будемо створювати колаборації, танці. Завжди працюємо для глядачів: комусь ся любить, комусь ся не любить, що ми співаємо по-нашому, але ми никому не даме тот скарб, не маємо права, бо то є нашоє, наших предків. Дійсно, наша культура, наша пісня формують нас і відрізняють від інших.

За свою десятирічну діяльність колектив «Цімборки» нагороджений подяками відділу культури Перечинської РДА, Перечинської райради та РДА, Перечинської міської ради. І залишається прикладом, як треба зберігати самобутність закарпатського фольклору.

Тетяна ГРИЦИЩУК